Етап 1
змін у процесі реалізації інновації
Етап 2. Діагностика та усвідомлення проблеми. Розуміння того, що ситуація не може бути змінена на краще без активного втручання і ліквідації виниклої проблеми примушує керівників підприємства віднайти тих, хто зможе це зробити, поставивши точний діагноз причинам, що обумовили проблему і визначивши шляхи їх усунення. Не завжди це можна здійснити силами працівників підприємства. Інколи проблема настільки складна, що вимагає залучення сторонніх консультантів, які спеціалізуються на такого роду послугах. Це можуть бути консалтингові та інжинірингові фірми, дослідницькі лабораторії тощо. Вони збирають та аналізують інформацію, що стосується проблеми. Для вірного її діагностування важливо отримати доступ до усіх джерел інформації, що мають пряме чи дотичне відношення до проблеми, а отже, братимуть участь у майбутніх організаційних змінах. За умов залучення зовнішніх консультантів це може спричинити додаткові труднощі, пов’язані з можливим витоком інформації. Це обмежує можливості їх залучення і вимагає підвищеної уваги вищого менеджменту до розвитку аналітичних та творчих здібностей власних працівників, стимулювання їх саморозвитку. Отже, мотиваційний механізм інноваційної діяльності має обов’язково включати відповідні стимули для менеджерів усіх рівнів, які передбачають додаткову винагороду за підвищення кваліфікаційного рівня і професійної майстерності у контексті завдань інноваційного розвитку.
Етап 3. Знаходження нового рішення та зобов’язання щодо його виконання.
Всебічний аналіз причин виникнення проблеми дає змогу дослідникам окреслити поле інноваційного пошуку, спрямованого на визначення способів її вирішення. В результаті, як правило, створюється інноваційний продукт, реалізація якого може забезпечити підвищення ефективності функціонування підприємства. Проте для цього необхідно заручитися згодою (підтримкою) на впровадження інновації тих, кого безпосередньо стосуватимуться організаційні зміни і хто безпосередньо відповідатиме за їх здійснення. Це забезпечується наділенням виконавців повноваженнями щодо використання ресурсів, встановленням відповідальності за досягнення запланованих результатів. Уже на цьому етапі необхідно продумати стимули, що визначатимуть розмір винагороди відповідальних за здійснення організаційних змін і усвідомити їх значимість для виконавців. Для середньої ланки менеджменту (яка здебільшого і задіяна на цьому етапі) стимули можуть лежати не тільки у матеріальній площині, а стосуватися кар’єрних перспектив, визнання тощо.
Етап 4. Експеримент і оцінювання результатів. Умови реалізації інновацій містять ризики, які полягають не тільки у неприйнятті новинки споживачами, але і у неготовності працівників підприємства змінювати усталені способи виконання роботи, нездатності деяких із них опанувати нові види діяльності самотужки. Для виявлення факторів ризику неприйняття інновації доцільно провести експеримент, оцінка результатів якого допоможе скоригувати плани та умови реалізації організаційних змін. Експеримент потрібен для того, щоб знайти способи подолання опору інноваційним змінам, усунути прояви опортуністичної поведінки, в основі якої, як зазначалося раніше, лежить сприйняття працівниками фірми стосунків, що склалися між керівником та підлеглими як нерівноправних, таких, де нехтують інтересами підлеглих, оскільки керівник впевнений у їхній пересічності і низькій цінності для фірми. Підлеглі, у відповідь, не вважають за необхідне повністю викладатися на роботі, оскільки впевнені, що винагорода, яку їм виплатять за якісне її виконання, не варта докладених зусиль. Ймовірність виникнення такого типу поведінки тим більша, чим менш довірливі стосунки склались у колективі фірми. На наш погляд, це особливо проявляється у сфері інноваційної діяльності, коли наймані працівники не відчувають прямого зв’язку між інноваційною діяльністю і винагородою. Цим пояснюється сьогодні, зокрема, низька активність раціоналізаторів у виробничих підрозділах вітчизняних підприємств.
» следующая страница »
1 ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111 ... 241