Принцип звітності про відхилення. Про всі фактичні або очікувані відхилення від плану необхідно доповідати негайно. Ідея полягає в тому, що працівник повинен доповідати своєму начальнику тільки про відхилення від нормального стану справ.
Спеціалісти виділяють п'ять причин небажання керівників передавати підлеглим свої повноваження:
1) «Я зроблю це краще!» - запевняє себе керівник і захоплено виконує роботу одного із підлеглих. Навіть якщо він успішно виконає завдання, то не встигне розібратися з іншими своїми обов'язками, чим однозначно нашкодить справі. До того ж, підлеглий не надолужить свою законну частку досвіду, що при систематичному повторі обов’язково вплине на його кваліфікацію.
2) Недовіра до підлеглих. Якщо не давати підлеглим можливості самостійно приймати рішення, вони з радістю підуть вам назустріч; будуть радитися з вами з кожного приводу, намагаючись уникнути відповідальності.
3) Повсякденна робота «застилає очі». Керівник вже не здатний бачити перспективу і оцінювати ситуацію комплексно. Він просто не може оцінити значення делегування, зав’язнувши в болоті дріб'язкових деталей.
4) Побоювання ризику. Якщо підлеглий провалить завдання, керівник буде змушений сам «латати дірки» або відповідати за невиконану роботу перед вищим рівнем управління.
5) Відсутність ефективного контролю. Відомо, що події, які відбуваються самі по собі, мають тенденцію розвиватися від поганого до гіршого.
3.3. Мотивація
3.3.1. Загальні положення
Мотивація - це визначення того, як забезпечити максимальну віддачу підлеглих через розуміння їх способів дій, мотивів, причин їх хорошої і поганої роботи, використання цієї інформації і цілого набору засобів спонукання підлеглих для досягнення" найвищого рівня продуктивності [41]. Мотив можна визначити як внутрішню рушійну силу, яка визначає величину необхідних для цього зусиль. Відомий радянський психолог Якобсон [14] вважає, що мотивація об'єднує сукупність таких мотиваційних тенденцій, як:
а) політичні, моральні ідеали, уявлення про майбутнє, про перспективу;
б) досить сильний інтерес до одержання вражень (від спорту, мистецтва, розваг);
в) прагнення до організації життя і побуту, потяг до творчої діяльності, до сімейного життя тощо;
г) сильна потреба у будь-чому (книгах, грошах, тих чи інших предметах, естетичних враженнях тощо);
д) досить сильне почуття (визнання, любов, страх, гнів, лють, жаль);
е) реальні моральні переконання в необхідності відповідним чином реагувати в певних ситуаціях;
є) звички (традиції, забобони, спосіб реагування, неввічливі слова і вчинки, ставлення до праці, до інших людей, речей);
ж) наслідування (мода на одяг, певні манери, поведінка, смаки тощо).
Існує цілий ряд концепцій і підходів, а також широке коло досліджень, що розглядають сутність мотивації: психоаналітична теорія, мотивації через потреби; процесуальні теорії мотивації; теорія підкріплення; регулювання поведінки; збагачення праці; парти- сипативність (залучення працівників). Розглянемо ці концепції і підходи нижче.
3.3.2. Психоаналітична теорія
Основним представником цієї теорії є австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1859-1939). За Фрейдом, рушійними силами людської поведінки є інстинкти сексу і агресії. Секс або інстинкт життя (ерос) спочатку визнавався Фрейдом єдиним мотивуючим фактором поведінки. Пізніше Фрейд обгрунтував дії іншого інстинкту - тана- тосу (інстинкту агресії, руйнування і смерті). Фрейд стверджував, що людство поки що не зовсім володіє таємницями еросу і танатосу, і що пізнання цих інстинктів і управління ними - завдання прийдешніх поколінь.
Психоаналітична теорія розглядає особистість як єдність її трьох складових частин:
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 256