Потенціал розвитку економічної системи - це сукупність можливостей, наявних сил, запасів, засобів, що необхідні і можуть бути використані для розвитку економічної системи певного рівня.
Потенціал розвитку можна визначити як:
$ = Пч + А + Д + АН , (5.38)
де Пч, А, Д, АН - відповідно потоки чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дотацій та податкових пільг.
Внутрішній устрій економічної системи характеризується її структурою. Структура економічної системи - це сукупність її сформованих зв’язків, що забезпечують цілісність системи і тотожність самій собі, тобто збереження основних її властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура економіки відображає співвідношення між елементами економічної системи, що виділяються залежно від конкретного напряму аналізу.
Як видно з таблиці 5.46, окремі галузі характеризуються різними структурами ціни та собівартості.
Структури цін та собівартості змінюються в часі внаслідок як масштабних (падіння або зростання виробництва), інфляційних, так і нормативно-законодавчих впливів. Не залишається також постійним потенціал розвитку окремих галузей. Щоб визначити переваги в можливостях розвитку однієї економічної системи порівняно з іншою, введемо поняття відносного потенціалу розвитку, який оцінюється коефіцієнтом:
а = [(Пч + А + Ді + ЛН1 )/Рг ]/[(Пч + Ап + Дп + ЛНп )/Рп ], (5.39) де Пчь Аи Ри Дг-, АД - показники будь-якої і-ої галузі; Пчп, Ап, Рп, Дп, АНп - показники для будь-якої іншої п-ої галузі; Р - обсяг реалізації продукції.
Україна успадкувала від колишнього СРСР деформовану структуру виробництва з переважним розвитком важкої промисловості та низькою питомою вагою споживчого сектора. В результаті неоднакових темпів падіння виробництва й індексів інфляції в різних галузях, ці деформації ще посилюються. Так, частка базових галузей (електроенергетики, паливної промисловості і металургійного комплексу) в обсязі продукції всієї промисловості зросла з 19,9% в 1990 р. до 49,6% в 2000 р. Водночас, частка машинобудування, легкої та харчової промисловості знизилася з 62,3% в 1990 р. до 31,8% в 2000 р. Такі зміни в структурі суперечать загальносвітовій тенденції.
Як бачимо, відбувається подальше деформування структури промисловості країни. Дослідження показали, що енергомісткість національного доходу, виробленого в металургійному комплексі України в 1990 році, була вдесятеро вищою, ніж у машинобудуванні. Тому, збільшення частки продукції металургійної галузі і зменшення машинобудівної, значно погіршує економічний стан усієї промисловості в цілому.
Актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку економіки країни є виправлення цих деформацій і забезпечення прогресивних змін як у міжгалузевих, так і у внутрішньогалузевих структурах.
Прогресивна структура - це така, яка забезпечує випереджаючий розвиток галузей, що працюють на задоволення потреб споживачів (населення), а також наукомістких галузей, що виробляють конкурентоспроможну продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках.
Раціональний варіант розвитку економічної системи - це такий, який забезпечує оптимальну частку прогресивних галузей (виробництв) у загальному обсязі виробництва товарів (послуг).
Стримуючи розвиток окремих галузей з одночасним переозброєнням виробництва в них на сучасних засадах, стимулюючи прискорений розвиток прогресивних та гальмуючи розвиток відсталих галузей, можна збалансувати та покращити міжгалузеву структуру народного господарства. А для цього треба використати відповідні економічні важелі.
Бажана схильність (потенціал) галузі до розвитку - це така, яка забезпечує створення умов для поліпшення міжгалузевої структури. Необхідний потенціал (необхідна схильність) галузей до розвитку - це такий, який забезпечує оптимальну міжгалузеву структуру. Так, бажана і необхідна схильність окремих галузей і всієї промисловості до розвитку можуть бути забезпечені правильно сформульованою кредитно-податковою політикою та політикою центрального банку України щодо встановлення стимулюючо-дестимулюючих банківських процентних ставок.
» следующая страница »
1 ... 206 207 208 209 210 211212 213 214 215 216 ... 256