Менеджмент підприємства

В цьому випадку відношення ефективності виробництва (+Р)

можна визначити як P = ylR² - (0,1R)² , тобто Р становитиме приб­лизно 0,95R. Цей тип керівництва носить назву автократичного і ба­зується на одержанні максимально можливого прибутку при одно­часно низькій соціальній забезпеченості працюючих. В умовах адмі­ністративно-командної системи керівник-автократ вважався сильним керівником. Зусилля керівника-автократа спрямовані на створення заздалегідь регламентованих зусиль для працівників, коли до міні­муму зведені потреби підлеглих у самостійному мисленні і прийнятті рішень. Керівник використовує жорстку систему контролю за діями працівників, які усунені від участі в процесі управління підприємст­вом (організацією). Він намагається обмежити контакти з підлегли­ми, не дозволяє існування неформальних лідерів. Автократ різко і грубо критикує підлеглих і не терпить критики на свою адресу. В спілкуванні з підлеглими лаконічний, завдання ставить чітко і коро­тко, технічно грамотно. Не сприймає зауваження і пропозиції, навіть якщо очевидна їх позитивна спрямованість. З іншого боку, автократ добре виконує оперативну роботу. Він впевнений у своїх

силах; відчуває власну значущість і непогрішимість, якщо в його ру­ках зосереджена вся влада.

Рисунок 4.5. Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при автократичному методі керівництва

Керівник такого типу дуже енергійний і працездатний, від своїх підлеглих він вимагає безумовної покори. Характерним його прийо­мом є звільнення непокірного працівника для повчання інших. Якщо керівник-автократ не досягає поставленої мети, він звинувачує в цьому підлеглих і колег. При цьому він повторює: «Мені нема з ким тут працювати. Я один здатний привести організацію до успіху, але в мене на все не вистачає часу і сил». Застосування автократичного стилю керівництва створює тяжку пригнічуючу атмосферу в органі­зації, де відсутні щирість, доброзичливість і взаємодопомога. Коли такий керівник переслідує когось із працівників і розправляється з ним, решта мовчки спостерігає, побоюючись висловити свою думку або прийти на допомогу, щоб не опинитися самим у такому стано­вищі. Автократ не дозволяє виявляти ініціативу підлеглим. Будь-яка спроба з їх боку внести якісь корективи в рішення автократа, більше є спробою «пробити стіну лобом», тому що автократ не тільки не до­зволяє інших думок, а часто і не прислухається до доказів, проду­муючи свої власні подальші слова, коли опонент щось говорить. Прийнявши рішення, автократ ніколи його не переглядає, навіть як­що воно помилкове. Його лякає думка, що підлеглі запідозрять його в слабохарактерності і нерішучості. Прийняте керівником- автократом рішення обов’язкове для всіх рівнів управлінської піра­міди. У випадку непередбачених труднощів, необхідні вказівки можна одержати тільки на самій вершині піраміди, у першої особи, що, з одного боку, зайвий раз зміцнює керівника в усвідомленні вла­сної значущості, а з іншого - примушує нести часом непомірний тягар відповідальності. Іноді в такій ситуації начальник обурюється подіб­ною безпорадністю керівників проміжних ланок, не усвідомлюючи того, що він її сам створив своїм методом керівництва.

Автократ надає дуже великого значення критичному аналізу роботи підлеглих, постійно збираючи інформацію про хід робіт. При цьому контроль часто набуває спотворених форм. Так, автократ зби­рає компрометуючі факти на кожного працівника; приймаючи звіт про виконану роботу, ставить під сумнів позитивний результат, особ­ливо підкреслює негативні моменти, щоб мати можливість переклас­ти в потрібний момент відповідальність на безпосереднього викона­вця. Такий контроль повністю позбавляє виконавця ініціативи і творчих радощів від участі в загальній справі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117  ... 256