Менеджмент

Експертні методи. В їх основі — системність і цілісність знань екс­пертів щодо проблеми, явища, як досліджують. Експертні оцінки роз­глядаються як особливий вид кількісних і якісних характеристик окре­мих сторін соціально-економічних та психологічних явищ і процесів. Визначаються на основі індивідуальних або колективних суджень, висловлених експертами.

Метод номінальної групової техніки. Побудований за принципом обме­ження міжособистісних комунікацій; усі члени групи на початковому етапі своїдумки щодо способурозв’язання проблеми викладають письмово. Відтак кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюються усіма (також письмово) методом ранжирування. Ідею, що отримала найвищу оцінку, приймають за основу рішення.

Цей метод вимагає дотримання певних вимог:

—     до роботи у групі запрошують експертів, що добре вирішують про­

блеми, але раніше разом не працювали;

—     учасники в процесі спільної роботи можуть генерувати власні ідеї,

але можуть їх переглядати з урахуванням позиції колег;

—     склад групи — не більш 12—15 осіб (мінімум — 6-8);

—     експерти не мають бути пов’язані службовими відносинами;

—     тривалість роботи групи — не більше 5 год.;

—     у процесі роботи відбувається взаємне доповнення думок експертів.

Метод Дельфи. Використовують за умови, коли групу експертів не­можливо зібрати разом. Це багаторівнева процедура анкетування з по­відомленням результатів кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Експертам пропонують питання і формулювання відпо­відей без аргументації. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляють з метою одержання се­редньої і крайньої оцінок. Експертам повідомляють результати першого туру, вказуючи оцінки кожного. За відхилення оцінки від середнього значення експерт її аргументує.

У наступному турі експерти можуть змінити свою оцінку, пояснюю­чи причини коригування. Результати опрацьовують і повідомляють екс­пертам знову. Тури повторюють, доки оцінки не стануть стабільними. Ітеративна процедура опитування з повідомленням результатів оброб­лення та їхньою аргументацією спонукує експертів критично осмислю­вати свої судження. При опитуванні зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм.

Логіко-формалізовані методи прийняття рішень. Найчастіше їх ви­користовують для обґрунтування рішень, пов’язаних з інвестуванням коштів у певний проект, що може мати різні альтернативи технічного чи організаційного вирішення. До них належать метод побудови «дерева рішень», платіжна матриця, аналіз чутливості, метод Монте-Карло та ін.

Метод побудови «дереварішень». Ефективний для типових управлін­ських завдань, коли відомі умови реалізації та прогнозні результати. Дає змогу охопити всі можливі варіанти вирішення проблеми. Його доцільно поєднувати з експертними методами, оскільки деякі його етапи потребу­ють оцінювання фахівцями у відповідних галузях. В основі методу — модель процесу, що може розгалужуватися залежно від умов реалізації. Побудову «дерева рішень» здійснюють у такій послідовності:

1. Визначають усі можливі альтернативи (напрями дій або стратегію, вибрану особою, що приймає рішення, наприклад освоєння нового про­дукту) та стани природи (ситуації, на які особа, що приймає рішення, не може впливати, наприклад рівень попиту).

2. Визначають вузли рішень (з яких може бути вибрана одна чи кілька альтернатив) та вузли стану природи (у яких можуть мати місце певні умо­ви, що впливатимуть на реалізацію рішення). Символ вузла рішень — квадрат, символ вузла природи — коло.

3. Будують «дерево рішень» за його розгалуженнями у вузлах рішень та вузлах стану природи. Всі можливі виходи та альтернативи на ньому показують за їх логічною послідовністю.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53  ... 245