> опір буде виникати кожен раз, коли члени неформальної групи будуть бачити в перемінах загрози не тільки розпаду групи, а й їхньому спільному досвіду, інтересам, позитивним емоціям, задоволенню соціальних потреб, відносинам.
Керівник може послабити опір, дозволяючи і заохочуючи підлеглих брати участь у прийнятті рішень.
Характеристика неформальних організацій
Процес розвитку неформальних організацій, причини, з яких люди вступають до них, сприяють утворенню у цих організацій і груп таких якостей, властивостей, які роблять неформальні групи одночасно подібними і неподібними до формальних.
Основні характеристики неформальних організацій:
І. Соціальний контроль (основа — Хоторнський експеримент). Неформальні організації здійснюють контроль за своїми членами:
по-перше, встановлюються і закріплюються норми: правила групового еталону—прийнятна і неприйнятна поведінка. Щоб бути прийнятим групою і зберегти в ній своє положення, особистість повинна виконувати ці норми. Тому природно, що у неформальних організацій є свої чіткі, сформовані правила відносно характеру одягу, поведінки, прийнятих видів роботи.;
по-друге, щоб закріпити дотримання цих норм, група може застосовувати досить жорсткі санкції, а тих, хто їх порушує, може чекати відчуження. Це сильне і ефективне покарання для особистості, коли та залежить від неформальної групи.
Соціальний контроль, який здійснює неформальна організація, може вплинути чи завадити досягненню цілей формальній організації, може вплинути на рішення керівника, на справедливість.
Неформальні лідери
Як і формальні, неформальні організації мають своїх лідерів. Неформальний лідер здобуває своє положення, статус, добиваючись влади і використання її по відношенню до членів групи, аналогічно тому, як це робить формальний лідер.
По суті ніяких серйозних відмінностей у неформального лідера у використанні засобів впливу на групу немає. Отже, той значний матеріал, який розкриває питання влади, лідерства, в рівній мірі відноситься і до неформального лідера.
V Їх суттєво відрізняє тільки те, що лідер формальної організації має підтримку у вигляді делегованих йому офіційних повноважень і діє, звичайно, у відповідній його рангу конкретній функціональній області.
Опора неформального лідера — визнання його групою. В своїх діях він робить ставку на людей і їх взаємовідносини. Сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні рамки формальної організації, він часто займає порівняно невисокий ступінь, сходинку в організаційній ієрархії.
V Суттєві фактори, які визначають можливість стати лідером неформальної організації:
А вік;
А посада, службове положення;
А професійна компетентність;
А розміщення робочого місця;
А свобода пересування по робочій зоні;
А чуйність.
Неформальний лідер має дві першочергові функції:
> допомагати групі в досягненні її цілей;
> підтримувати і здійснювати її існування.
Іноді ці функції виконуються різними людьми. Якщо так, тоді в неформальній групі виникає два лідери:
один — для виконання цілей групи;
другий — для соціальної взаємодії.
Управління неформальною організацією. Модель Хоманса
Джордж Хоманс, теоретик в області дослідження груп, один із перших став приділяти увагу тому, що формальні і неформальні групи дипломатично взаємодіють.
У процесі виконання певних завдань люди вступають у взаємодію, яка, в свою чергу, сприяє появі почуттів, позитивних і негативних емоцій у відношенні один до одного і до керівництва. Ці емоції впливають на те, як люди будуть здійснювати свою діяльність і взаємодіяти в майбутньому.
Ця модель демонструє: як в процесі управління виникають неформальні групи, вона показує необхідність управління неформальною організацією.
» следующая страница »
1 ... 125 126 127 128 129 130131 132 133 134 135 ... 245