Прийняття на роботу і розподіл кадрів доповнюються цілеспрямованим орієнтуванням всієї групи і кожного зокрема: керівник знайомить працівників з цілями, завданнями фірми, підприємства, з перспективами його розвитку, з правилами внутрішнього розпорядку, традиціями, інструктує, як потрібно виконувати те чи інше завдання. Це формує у працівників добросовісне відношення до праці, до внутрішнього розпорядку фірми, підприємства.
На другій стадії відбувається розвиток групи, колективу в напрямку взаємної адаптації всіх його членів один до одного, до керівника, керівника до працівників, до правил внутрішнього розпорядку, традицій фірми, підприємства. В основі цього процесу лежить спільна праця, суспільна діяльність членів групи, колективу.
Основу взаємоадаптації складає формування єдиних настанов реальної поведінки членів групи, колективу. Це досягається шляхом цілеспрямованого виховного впливу керівника на працівників (навчання, інструктування, розвиток позитивних традицій і т. ін.).
Розвиток взаємної адаптації найчастіше веде до появи в колективі декількох соціально-психологічних (малих, неформальних) груп.
Найбільш свідомі і активні члени колективу утворюють групу активу. Активісти — зразкові працівники, чесні, принципові, яких поступово починають поважати в колективі. Вони лояльно настроєні відносно добросовісного керівника, допомагають йому в рішенні прогресивних починань, а якщо керівник допускає помилки, то вони допомагають йому їх виправити.
Утворюється також група добросовісних виконавців. Ці працівники розуміють свої обов’язки, усвідомлюють необхідність дисципліни, але особливої ініціативи в праці і громадському житті колективу не проявляють. На цій стадії може утворюватися група пасиву, а інколи група дезорганізаторів, яка заважає в роботі. До цієї групи відносяться люди недисциплі- новані, ті, у яких з'явилась антипатія до керівника, так як він не враховував особливості особи при призначенні на посаду, потреби, мотиви діяльності і т.ін.
З утворенням активної частини групи, колективу, керівник фірми, підприємства поступово передає частину функцій управління групі (активу), спонукає до появи ініціативи, творчого відношення до праці. Починає проявлятись саморегуляція, самоуправління. При допомозі колективної думки керівник здійснює перевиховання членів групи, колективу.
На другій стадії, на етапі її завершення, для більшості членів групи, колективу стають характерними риси колективізму, згуртованості. Активна трудова і громадська діяльність притаманна більшості членів колективу.
На третій стадії відбувається консолідація групи, колективу (зміцнення, згуртування, об’єднання). Механізми попередніх стадій — орієнтації і взаємоадаптації — продовжують діяти і на цій вищій стадії процесу згуртування, але вже всі в комплексі, і їх основним змістом є не окремі структурні елементи колективу, групи, а їх взаємозв’язок — формування і розвиток колективу як цілісної соціальної спільноти, тобто такого трудового колективу, в життя якого міцно ввійшли принципи колективізму, співпраці і взаємодопомоги.
Управління за допомогою комітетів
Комітет — це група в організації, якій делеговані повноваження для виконання якого-небудь завдання.
Комітети називають:
• радами;
• цільовими групами;
• комісіями;
• командами.
(У всіх випадках розуміють групове прийняття рішень і виконання дій.)
Комітет є :
— спеціальний;
— постійний.
Спеціальний комітет — це тимчасова група, сформована для виконання певної мети.
Наприклад: 1) керівник банку може утворити спецкомітет для виявлення проблем в обслуговуванні клієнтів;
2)парламент часто утворює спеціальні комітети для вивчення особливо серйозних проблем, для вирішення важливих питань.
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 245