Джон Кейнс, як, уже зазначалось, дотримувався трудової теорії вартості, проте його погляди по цій проблемі буди суперечливими. Про позитивне відношення до цієї теорії свідчить те, що обсяг зайнятості він вимірює не чисельністю працюючих або кількістю робочих місць, а величиною фактично відпрацьованих годин некваліфікованими робітниками, а також зводить кваліфіковану працю до некваліфікованої. Він також ставить у кількісну залежність величину доходу, національного доходу від витрат праці та ін.
Водночас він не завжди визнавав трудову теорію вартості, інколи посилався на концепцію граничної корисності, інструментами аналізу називав цінність і ціну, а єдиним фактором виробництва за наявності техніки та природних ресурсів називав особисті послуги підприємця та менеджерів. В цілому він надає перевагу трудовій теорії вартості.
В останні десятиріччя XX ст., робляться спроби доказати, що в умовах інформаційної революції монополізовані на попередніх етапах розвитку капіталізму фактори виробництва з боку класу капіталістів стають доступними кожному працівнику, здатному забезпечити їм відповідне застосування, внаслідок чого долається відчуженість капіталу від праці.
Більше того, окремі вчені заявляють, що в сучасних умовах "... суб'єкти праці залишаються в стороні від магістрального напрямку прогресу", а капітал в якості фактора виробництва замінюють знання, які поряд з інформацією, стають найважливішим фактором сучасного господарства. Наводиться, зокрема, приклад, що в американській економіці в 1995 р. "за допомогою інформації вироблялись близько 3/4 доданої вартості, створеної у промисловості". На цій основі робиться висновок, що "експансія інформації і знань " є "першим напрямом подолання вартісних відносин".
Сама інформація при цьому характеризується дихотомією (суперечливим поєднанням, двоїстістю) розповсюдженості і рідкості, невичерпності і кінечності. Це означає, що в сучасній економіці, яку окремі західні вчені називали "економікою знань", рідкісність інформації заміняється їх розповсюдженістю, а остання розглядається як процесії самозростання. Крім того, використання інформації зумовлює появу іншої інформації та нового знання і не перешкоджає іншим членам суспільства користуватись нею для власних цілей. Така інформація є найбільш тиражованим благом і створення її додаткової кількості вимагає мінімальних витрат, які наближаються до нуля і здійснюється самими споживачами. У свою чергу, неможливість вартісної оцінки інформації зумовлює неможливість такої ж оцінки тих продуктів, у створенні яких вона відіграє вирішальну роль. Поряд з такими властивостями інформації, називається й така, що й виробництво і споживання є суб'єкг-суб'єкгними процесами.
Конкретизуючи тезу про те, що суб'єкти праці залишаються в стороні від магістрального напряму прогресу, автори стверджують, що нібито "...людина перестає бути суб'єктом праці як раціональної діяльності, витрати якої прямо пропорційні її результатам, і стає суб'єктом творчих процесів, значення яких не може бути оцінено в економічних категоріях ".
Найбільш недоречним у даному аспекті є твердження цих економістів про те, що "до таких висновків можна прийти, розмірковуючи з позицій як неокласичної теорії факторів виробництва, так і трудової теорії вартості".
Ще одним аргументом хибності трудової теорії вартості є, на їх думку, становлення нової мотивації діяльності людини як суб'єкта виробництва. Зокрема, зазначається, що в 70-х роках XX ст. почався перехід від "...традиційних: матеріальних цінностей до людських потреб у всій їх багатогранності, які виходять на перше місце", внаслідок чого формується "постматеріалістична", а точніше "посткапіталістична "система, в якій все більша частина суспільства усвідомлює свої інтереси "... не в термінах максимізації матеріальних благ, а в категоріях внутрішнього інтелектуального росту і
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 279