- форма їх розвитку і вияву.
9.3. ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СУЧАСНИХ ЗАХІДНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ЕКОНОМІСТІВ
Синтез окремих положень маржиналізму з висновками класичної школи політичної економії вперше на Заході здійснив англійський економіст А. Маршалл. Будучи послідовником Д. Рікардо, він, з одного боку, намагається певною мірою відійти від його (Рікардо) теорії, а з іншого - значно відмежовується від концепції граничної корисності. Тому в центрі досліджень вартості А. Маршалла є механізм взаємодії попиту
і пропозиції, але замість однобічного підходу прихильників маржиналізму, він дотримується принципу рівнозначності в механізмі формування цін, тобто корисності і витрат виробництва. Цей принцип втілений в його словах про дію двох лез ножиць: у разі нерухомості одного леза, ножиці не зможуть різати.
Важливо відмітити про наявність еволюції поглядів англійського вченого на проблему корисності. Так, якщо в першому виданні своєї роботи "Принципи економічної теорії" він ще повністю дотримується цієї концепції, то у третьому виданні він розглядає корисність в іншому контексті - як здатність приносити вигоду. Крім того, він критикує методологію дослідження граничної концепції, яка базується на засадах дедуктивного методу і використовує замість нього принцип часткової рівноваги. Останній передбачає наявність змін лише в окремих ланках певної системи, а інші зміни не призводять до виникнення нових умов функціонування та розвитку такої системи. Важливо й те, що він піддає критиці антиісторичний підхід маржиналістів, внаслідок чого доходить висновку про вплив на ціну сукупних витрат праці й капіталу, а не граничних величин. Заслуговує на увагу і його критичний підхід щодо наявності певного незмінного запасу виробничих ресурсів, тоді як на практиці відбувається збільшення запасу одних ресурсів і скорочення пропозиції інших. Вигідно вирізняє концепцію А. Маршалла і те, що він бере до уваги такі фактори ціноутворення, як розміри капіталу, термін його інвестування, середню норму прибутку та ін.
В цілому А. Маршалл розглядає ринкову ціну як результат взаємодії витрат виробництва (персоніфікатором яких б продавці) та граничної корисності (уособленням якої є споживач), зіткнення пропозиції та попиту. Попит "штовхає" ціни в бік рівноваги, яка в кінцевому підсумку збігається з витратами виробництва, коливається навколо них, якщо процес ціноутворення розглядати протягом тривалого проміжку часу і визначається попитом протягом короткого проміжку часу (якщо попит фіксований).
Концепція граничної корисності (кардиналізму) ще більшою мірою була підірвана появою ординалістської концепції, запровадженої В. Парето. В ній замість суб'єктивістської оцінки цінності товару, було поставлено завдання співставлення рівнів корисності, тобто на порядку розташування таких корисностей в одному спільному ряду. Тому англійський економіст Дж. Хікс вважав, що ідея Парето послужила ще одним кроком до занепаду концепції граничної корисності. Цо водночас означало певний розрив з поглядами А. Маршалла щодо можливості вимірювання абсолютної величини суб'єкгивної корисності.
Метою свого дослідження Дж. Хікс називав з'ясування закону ринку, за допомогою якого відображається реакція споживчого попиту на зміну ринкових умов. Для цього він запровадив у науковий обіг нове поняття "коефіцієнт еластичності очікувань", який вимірюється співвідношенням між поточними, в отже фактичними змінами цін, та очікуваними змінами цін у майбутньому. Внаслідок цього основну увагу він зосереджує на вивченні властивостей заздалегідь заданих кривих байдужості.
Однак у наступних своїх роботах Дж. Хікс доповнює свою концепцію попиту, відмежовується при цьому від висновку про знижувальну цінність, переходить до "кривих " граничних оцінок, а загалом до концепції виявлених переваг. У даному разі його дослідження значною мірою продовжують теорію видатного українського вченого Є. Слуцького.
» следующая страница »
1 ... 129 130 131 132 133 134135 136 137 138 139 ... 279