Ліквідація капіталістичної власності на засоби виробництва та їх доступність кожному працівнику, про що стверджують прихильники антитрудової теорії трудової вартості, повинна б знайти своє втілення у певних соціально-економічних формах. Оскільки основною економічною формою багатства у більшості розвинутих країн світу є акції та облігації, то процес ліквідації капіталістичної власності повинен був би знайти свій вираз у майже тотальному розповсюдженні цих видів цінних паперів серед всіх верств населення і передусім серед найманих працівників. В акціях та облігаціях, а також у привласненні на них відповідної суми дивідендів має втілитись наявність знань у тих працівників, яким знання замінили капітал в якості фактора виробництва.
За чисто кількісними показниками значне поширення акцій серед більшості населення США (наприкінці 90-х майже 55% населення країни були учасниками фондового ринку) безпосередньо або опосередковано
(через інвестиційні фонди), а вартість акцій становила понад 15 трлн. дол. На перший погляд, це підтверджує висновки про перетворення значної кількості найманих працівників у капіталістів. Проте високі дивіденди отримує лише кожний десятий акціонер, який володіє відносно великою часткою акцій, а переважна більшість акціонерів, за визнанням багатьох авторитетних західних вчених, отримують такі незначні доходи
і мають настільки мізерні права, що їх справедливо називають "нуль, ніщо ".
Крім того, відсутність капіталістичної власності на засоби виробництва рівнозначна відсутності самого капіталістичного способу виробництва. Проте навіть американський соціолог Д. Белл у своїй праці "Постіндустріальне суспільство", яка стала найпопулярнішою на Заході, визначав, що "... прогнозувати близьку загибель капіталізму є ризикованим заняттям ".
Що стосується положення прихильників антитрудової теорії вартості про перетворення інформації та знань у найважливіший фактор сучасної економіки, то воно вимагає більш ґрунтовних доказів. Інформація з початку розгортання інформаційної революції в середині 70-х рр. XX ст. дійсно відокремлюється в якості окремого фактора сучасного виробництва, поряд з наукою, як специфічною продуктивною силою. Але інформація стає таким фактором лише після її засвоєння людиною (як основною продуктивною силою) та вміння користуватись нею, а таке вміння дає лише сучасна система освіти. Поза людиною інформація не може бути основним фактором сучасної економіки.
Що стосується освіти, то західні вчені, зокрема, американський економіст Е. Денісон, давно навчились визначати вплив освіти та її частку в економічному зростанні. Тому сумнівною тезою є твердження про неможливість вартісної оцінки інформації та продуктів, у створенні яких вона відіграє вирішальну роль. Якщо таку точну вартісну оцінку неможливо дати сьогодні, то це ще не означає, що дана проблема не буде вирішена найближчим часом. Це стосується і проблеми редукції інформаційно насиченої праці.
Більше того, окремі американські та російські економісти впадають у логічну суперечність, коли стверджують, що "інформаційні витрати як раніше витрати праці або капіталу, стають основними і в чисто кількісному аспекті". У 1991 у США витрати на придбання інформації та інформаційних технологій (112 млрд. дол.) вперше перевищили витрати на придбання виробничих технологій і основних фондів (107 млрд. дол.). Зростання значення інформації, на їх думку, настільки стрімке, що на
початок 1995 р. в американській економіці за допомогою інформації вироблялось близько 75% доданої вартості, створюваної у промисловості. Крім того, для забезпечення можливості засвоєння знань працівниками американських корпорацій останніми ще наприкінці 80-х років XX ст. щорічно витрачалось близько 140 млрд. дол. Що стосується положення таких авторів про наявність суб'єкт-суб'єктних процесів під час виробництва і споживання інформації, то такі процеси притаманні значною мірою багатьом видам послуг. Так, послуга, як особлива споживча вартість, відрізняється від традиційних товарів тим, що вона корисна не як річ, а як діяльність, а споживання послуги збігається з процесом її створення. Така особливість притаманна й інформації, тому цей доказ не відбиває справжньої специфіки інформації. Навіть тоді, коли автори конкретизують своє розуміння виробництва і споживання інформації, як суб'єкт-суб'єктних процесів і зазначають, що "...інформація потенційно доступна величезній кількості людей, водночас не може бути реально засвоєна ними", то така характеристика є надто аморфною і позбавлена ознак змістовного визначення.
» следующая страница »
1 ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142 ... 279