В сучасній український та російський економічній літературі категорія "людський капітал" запозичується механічно, проте вживається здебільшого як синонім сучасної висококваліфікованої і освіченої робочої сили.
8.3. ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КАПІТАЛІСТИЧНОЇ ВЛАСНОСТІ
До таких концепцій відносяться концепції змішаної економіки, демократизації капіталу і революції управляючих. їх методологічною основою є передусім спрощене тлумачення західними авторами проблеми власності та її співвідношення з владою.
в®* Концепції змішаної економіки та соціалізації. Концепція
змішаної економіки виникла ще в перші десятиліття XX ст. Розрізняють ліберальний і соціал-реформістський варіанти даної концепції. Згідно з ліберальним варіантом, необхідне проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональна взаємодія приватного і державного секторів, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектора інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Найвидатнішими представниками цієї варіантної моделі є американські економісти Дж. Гелбрейт, Р. Хейлброннер та інші.
Соціал-реформістський варіант передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму у прогресивніше суспільство. Його представники - теоретики
Лейбористської партії Великобританії, автори концепції демократичного соціалізму.
Останні два варіанти мають чимало спільного. Зокрема, їх представники виступають за пряме втручання держави в економіку в суспільних інтересах, значний розвиток державного сектора, пріоритет колективних і суспільних інтересів порівняно з індивідуальними тощо.
Ідейні витоки змішаної економіки - насамперед у німецькій історичній школі, представники якої (Г. Шмоллер, А. Вернер, В. Зомбарт та інші) в останній чверті XIX ст. обстоювали державне втручання в економіку з метою її модернізації, за проведення соціальних реформ. Джерелом цієї моделі економіки є також інституційно-соціальний напрям (або інституціоналізм), представники якого (Т. Веблен, А. Гобсон, Д. Коммонс та) інші) різко критикували неокласичну теорію ринкової рівноваги з її методологічним принципом граничної корисності, стверджували, що ринок перетворився лише на один з економічних інститутів, поряд з такими інститутами, як корпорація, держава. Найважливішим інститутом з-поміж них вважали державу, яка проводить активну соціальну політику, застосовує індикативне планування та регулювання господарського життя. Вони виступали за встановлення соціального контролю і побудову держави соціального благоденства, за обмеження приватної власності. Оскільки державу інституціоналісти вважали нейтральною силою, то вона, на їхню думку, повинна була здійснювати соціальний контроль за економікою, проводити трансформацію соціально-економічної системи. Двома найважливішими елементами цієї системи інституціоналісти називали форми власності та механізми розподілу (або аллокації) ресурсів, які є основою типологізації економічних систем. Крайніми антиподами власності вони вважали приватну і державну, а проміжним - різні варіанти їх поєднання. Крайніми антиподами механізму розподілу ресурсів, на їхню думку, є стихійне ринкове регулювання і державне централізоване планування, а між ними - різні форми поєднання цих полюсів. Так, сучасні
англійські вчені під змішаною економікою розуміють економіку країни, в
...... і
якій поєднуються ознаки ринкової та централізованої економічних систем.
У свою чергу, залежно від поєднання централізму і децентралізму, форми
» следующая страница »
1 ... 115 116 117 118 119 120121 122 123 124 125 ... 279