втручання держави в економіку можна істотно змінювати механізм
розподілу ресурсів і доходів.
Проблемам формування цієї моделі відведено значне місце в кейнсіанській теорії. На противагу неокласичному напряму, представники
якого вважали несумісними ринкові механізми самоуправління економіки з державним централізованим управлінням, Дж. Кейнс розробив механізм активного державного регулювання економіки з використанням ринкових важелів. Зокрема, в його теорію "вмонтовані" методи безпосереднього втручання держави в макроекономічні процеси - державна власність, організація громадських робіт, надання субсидій приватним компаніям, які є ознаками соціалізації економіки. Так, наприклад, характеризували заходи американського президента Ф. Рузвельта щодо виходу економіки з кризи 1929-1933 рр., які ґрунтувалися на рекомендаціях кейнсіанської теорії.
Серед концепцій про сутність та соціально-економічний зміст державної капіталістичної власності на засоби виробництва слід виділити дві основні точки зору. Прихильники першої (неокейнсіанського та інституційного напрямів), не заперечуючи необхідності розвитку державної власності, розглядають її як засіб розв'язання протиріч капіталізму, що загострюються, ототожнюючи в основному з суспільною формою власності. "У більшості європейських демократій, таких як Великобританія, Франція, Швеція, - стверджує М. Бредлі, - базові галузі (вугільна, сталеливарна) знаходяться у суспільному володінні та управлінні". "Суспільний сектор" у капіталістичній економіці, на їх думку, спрямований на задоволення потреб у медичному обслуговуванні і соціальному добробуті, освіті та комунікаціях. Одним з важливих завдань цього сектору, як вважають західні вчені, є надання "суспільних товарів", до яких вони відносять правосуддя і національну оборону, послуги поліції тощо, оскільки за їх користування індивідуальні платежі практично неможливі. За цих умов держава начебто більше не служить класу капіталістів, є політичне нейтральною по відношенню до усіх класів і суспільних сил. Рішення всередині державного сектору, на думку західних вчених, не приймаються представниками фінансового капіталу, а є результатом дискусій між різними плюралістичними одиницями, котрі виробляють політику. Разом з тим, розуміючи неминучість втручання держави в економіку, вони стверджують що це призводить до соціалізації економіки, а державний сектор служить добробуту суспільства у цілому.
Єдині у тому, що сучасне капіталістичне суспільство відрізняється від капіталізму епохи XIX ст., західні економісти по-різному трактують нинішній, за їхнім визначенням, етап докорінної трансформації капіталізму. Наприклад, А. Кейрнікрос з Оксфордського університету, американський вчений Г. Віденський називають англійську та американську системи "державою суспільного благоденства". Англійський економіст Семюель Бріттен використовує термін "вільна економіка", або "конкуруючий капіталізм", що не виключає існування значного суспільного сектору" і виконання державою інших важливих економічних функцій. Однак, найбільш розповсюдженим є поняття "змішана економіка", або "змішана ринкова економіка". Причому, під змішаною ринковою економікою розуміється не тільки наявність "суспільного сектору", який взаємодіє з приватним, а й різноманітні форми державного втручання, державне регулювання. А, Берлі, вважаючи перетворення капіталізму у "народний капіталізм" доконаним фактом, і називаючи найбільш важливим фактором такого перетворення уряд США, навіть докоряє К. Марксу, що той не зміг передбачити такого "переродження" буржуазної держави.
Найважливішими формами соціалізації власності соціал-рефор- містські теоретики називають пряме одержавлення окремих галузей або крупних компаній через націоналізацію, будівництво державних підприємств і розвиток на цій основі державного підприємництва, створення спільних державно-приватних компаній. Важливо при цьому забезпечити умови і механізм розвитку державної власності в суспільних інтересах. За їх відсутності (демократизації контролю і управління цією формою власності, наявності демократичних інститутів, плюралізму політичних сил та ін.), справедливо зазначають вони, державна власність може сприяти посиленню монополізації економіки. Необхідною умовою соціалізації економіки є перетворення державної власності на основу розгалуженої системи демократичного планування.
» следующая страница »
1 ... 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 ... 279