■=> по-четверте, хибними є ряд положень західних економістів про структуру "людського капіталу". Зокрема, некоректно відносити до елементів даної категорії пошук необхідної інформації про величину цін та доходів, оскільки такий пошук не завжди супроводжується знаходженням більш оплачуваної роботи або просто місця роботи. Свідченням цього є наявність великої армії безробітних у більшості країн світу. Це саме стосується міграції робочої сили, бо навіть працевлаштування в іншому місті, регіоні країни або за кордоном, як правило,
супроводжується низкою інших втрат - розривом з сім'єю, дискримінацією в оплаті робочої сили в іншій країні порівняно з корінними жителями, наданням їм непрестижних, важких та малозмістовних видів робіт.
Науково некоректно відносити до структурних елементів "людського капіталу" моральні цінності компанії, культуру праці, філософію фірми тощо, оскільки вони формуються внаслідок співпраці у межах трудового колективу, а тому не належать окремому працівникові.
^ по-п'яте, вимагає істотної корекції думка тих авторів, які вважають, що компанія не може розпоряджатися на власний розсуд "людським капіталом ", оскільки після укладання контракту з найманим працівником останній повинен суворо дотримуватись трудової дисципліни, інших правил компанії упродовж періоду дії такого контракту, що і означає можливість компанії розпоряджатись такою робочою силою. Водночас справедливим є твердження таких авторів про неможливість придбання людей у власність. Це також означає хибність ідеї представників неокласичного напряму, які розглядали саму людину з набутими нею знаннями капіталом. Слушною, в даному разі, є думка А. Маршалла про наукову необгрунтованість концепції "людського капіталу" внаслідок неможливості перетворення людини в товар в капіталістичному суспільстві.
О по-шосте, надмірно спрощеною є теза прихильників концепції "людського капіталу" про його відмінність від фізичного капіталу лише за ступенем ліквідності та ризику. Таку відмінність у даному випадку вони вбачають в тому, що інвестиційний період у фізичного капіталу становить в середньому не більше 2-х років, тоді як для набуття необхідних знань та кваліфікації людині потрібно від 13 (середній рівень освіти робочої сили у США) до 20 років, якщо йдеться про отримання вищої освіти.
^по-сьоме, для того, щоб перетворити набуті знання, досвід, творчі здібності та інші елементи людини-працівника у майбутні доходи і привласнювати різні економічні блага, найманий працівник повинен постійно працювати. Отже, джерелом таких доходів є не сам по собі рівень освіти, кваліфікації та інше, а праця людини.
Найбільшою мірою хибність даної концепції полягає в її ідеологічному спрямуванні. Так, на думку Т. Шульца, робітники стали капіталістами в тому сенсі, що вони набули багато знань і досвіду, які мають економічну цінність. Проте практика довела, що переважна більшість найманих працівників таким шляхом перетворитись в капіталістів у розвинутих країнах світу за останнє десятиліття не змогла. Наприклад, у США лише
близько ЗО % найманих працівників, що зайняті на виробництві з використанням новітніх технологій, в останні три десятиліття XX ст. матеріально покращили своє становище; становище близько третини іншої частини найманих працівників за цей час погіршилось, а решта трудящих проживає на межі бідності причому, значна кількість із них володіє знаннями, досвідом та кваліфікацією. Загалом соціальна ізоляція у США та інших країнах за цей період посилилась. Навіть та частина найманих працівників, життєвий рівень яких зріс, не перетворились у капіталістів. Це змогла частково зробити лише незначна частка найбільш кваліфікованих спеціалістів, зайнятих з інформаційними технологіями. Частково, оскільки такого статусу могли певною мірою набути ті спеціалісти, які організували мале підприємство, або акції привласнюють дивіденти в обсязі не менше ЗО % величини заробітної плати.
» следующая страница »
1 ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124 ... 279