— покупець страхового захисту не може довільно скористатися своєю покупкою (наприклад, передати право скористатись страховим захистом іншій особі, якщо це не передбачено договором);
— на відміну від звичайного товару (послуги), покупець якого хоче якнайповніше використати його споживчі властивості, страхувальник (покупець страхового захисту) зацікавлений у тому, аби не скористатися ними, тобто страхувальник часто зацікавлений, щоб страхова подія не відбулася і його втрати обмежилися лише розміром страхової премії. У разі настання страхової події навіть повне грошове покриття збитків страхувальнику страховиком не відшкодовує страхувальнику втрати часу, оскільки відшкодування здійснюється тільки в грошовій, а не в матеріально-речовій формі. Страхувальник втрачає і від того, що страхова подія може порушити усталені зв'язки з партнерами. Зрештою, він зазнає психологічних втрат.
Нереалізований ризик для страхувальника — це відсутність втрат, як майнових (особливо при частковому відшкодуванні збитків), так і пов'язаних із погіршенням стану здоров'я, працездатності, невиконанням своїх зобов'язань перед партнерами тощо.
Ще одна дуже важлива особливість цієї послуги полягає в тому, що вона має суспільне соціальне спрямування.
Адже акумульовані страховиком гроші повинні використовуватися для захисту постраждалих за рахунок усіх учасників формування страхового фонду.
Особливості ціноутворення на ринку страхових послуг полягають у тому, що в момент продажу страхового поліса його продавець (страховик) не знає, скільки коштуватиме йому ризик конкретного страхувальника, який він узяв на еебе. Витрати страховика на надання страхових послуг визначаються залежно від усієї страхової сукупності й передбачають відповідальність за збитки всіх учасників страхування: страхувальників — у межах страхових внесків (премій), а страховиків — у межах, визначених договором (добровільне) або законом (обов'язкове страхування).
Особливості послуги страховий захист зумовлюють специфіку форми прояву економічних законів на страховому ринку і формують специфіку поведінки його учасників.
Специфіка закону попиту на страховому ринку, що полягає у зворотному зв'язку між ціною та платоспроможною потребою в страховому захисті, проявляється в тому, що спадний нахил кривої попиту пояснюється ефектом заміщення у формі самострахування (відмова від участі в проектах, формування децентралізованих резервів, хеджу- вання тощо).
Це означає, що заміна способу страхового захисту передбачає необхідність для суб'єкта покинути ринок, бо перелічені способи самозахисту не є страховою підприємницькою діяльністю. Але в страховій практиці прийняте примусове (обов'язкове) страхування, яке змушує страхувальника залишатися на страховому ринку (обов'язкове страхування майна, взятого в оренду, страхування пасажирів тощо).
Специфіка прояву закону пропозиції на страховому ринку полягає в тому, що, реалізуючи послугу "страховий захист", страховик хотів би продати страхових полісів якомога більше, адже в момент продажу він отримує одноразовий або розстрочений платіж, і повертати його багатьом страхувальникам, ризик яких не реалізувався протягом дії договору, йому не доведеться зовсім, а частині страхувальників він відшкодовуватиме збитки тільки згодом. Тимчасово вільні грошові засоби страховик розміщує в певний (дозволений законом) спосіб і відтак отримує інвестиційний дохід. Саме останнє і становить економічний інтерес страховика.
Але за умови кумуляції ризиків (паводок, землетрус, засуха, пожежа, що охопила великий масив застрахованих об'єктів, епідемія серед тих, хто застрахував життя тощо) може скластися ситуація, коли страховик виявиться неспроможним виконати свої зобов'язання перед страхувальниками і останні не зможуть скористатися споживчою вартістю оплаченого ними товару.
» следующая страница »
1 ... 135 136 137 138 139 140141 142 143 144 145 ... 246