Економічна теорія

Для реального обчислення загального обсягу виробниц­тва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протя­гом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та по­слуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.

Методи обчислення ВВП. Показник ВВП можна роз­рахувати трьома методами:

—   виробничим;

—   методом обчислення витрат;

—   методом обчислення доходів.

При виробничому методі підсумовується додана вар­тість, створена всіма галузями економіки. Для кожної га­лузі спочатку розраховується обсяг валового випуску, змен­шуваний на величину проміжного споживання. Отримані показники додаються. Однак через складність підрахунків цей метод практично не використовується.

Метод обчислення витрат полягає в додаванні ви­трат усіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, підприємств, держави, а також іноземних підприємств та громадян, які здійснюють експортно-імпортні операції. Отриманий показник матиме такий вигляд:

ВВП = С + І + є + ш,

де С — витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів; І — валові приватні інвестиції (витрати підприємств на придбання сировини, матеріалів, обладнання, технологій тощо); є — витрати держави на утримання державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін.); КЕ — чистий експорт, розрахова­ний як різниця між вартістю вивезених із країни і ввезених у країну товарів.

Метод обчислення доходів передбачає додавання всіх доходів економічних суб'єктів країни:

ВВП = А + Ж + Р + і + г+ _н,

де А — амортизаційні відрахування; Ж — заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї; Р — прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання (до вирахування податків); і — процент, що його отримують домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах; г— рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в оренду; Т_н — непрямі податки (на додану вартість, акцизи, мито), що входять у ціну товару.

Використання того чи іншого методу розрахунку ВВП залежить від чинної інформаційно-статистичної бази.

Зміст окремих показників у системі національних рахунків

На основі валового внутрішнього продукту можна роз­рахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) роз­раховується шляхом віднімання від вартості ВВП аморти­заційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.

Особливе місце в системі економічних показників зай­має національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід

усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахува­ти двома способами:

—   як різницю між ЧВП і непрямими податками;

—    як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім не­прямих податків).

Отже, НД характеризує результат діяльності всіх еконо­мічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує за­трати минулої праці й частину вартості, створену за раху­нок непрямих податків.

У національних рахунках використовується показник осо­бистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахуван­ня з суми національного доходу внесків на соціальне страху­вання, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподі­лених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання спожив­чих товарів та утворення заощаджень, який прийнято на­зивати доходом кінцевого використання.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 139 140 141 142 143 144145 146 147 148 149  ... 246