Економічна теорія

327

токи, суховії тощо), і такі, що є наслідком дій суб'єктів еко­номіки (політична доктрина та воля уряду, компетентність менеджерів усіх рівнів і т. ін.) (рис. 14.2).

Фактори, що впливають на ризиковість економіки

1

Об’єктивні

і

Не залежать від головних суб'єктів ринку (домогос- подарства і підприємця)

Суб’єктивні

ф

Зумовлені діяльністю суб'єк­тів господарського життя

інфляція; політична воля; державна доктрина; економічна політика; соціальний стан суспільства; науково-технічні чинники; економічні чинники; природні коливання тощо компетентність в управлін­ській діяльності; обсяг та достовірність інфор­мації, на основі якої прий­маються управлінські рішен­ня тощо

Рис. 14.2. Фактори ризиковості економіки

Спектр ризиків в економічному житті суспільства досить різноманітний. Для спрощення їх об'єднують у групи (види) (рис. 14.3).

Найпоширенішим методом визначення рівня ризику (рис. 14.4) є статистичний метод. Він ґрунтується на:

—   інформації за тривалий проміжок часу про події, які можуть мати негативні наслідки для долі суб'єктів госпо­дарювання;

—   виявленні періодичності збурення таких подій (якщо збурення мали місце);

—     визначення (розрахунку) ймовірності настання тих чи інших небажаних подій, що мають негативні наслідки та екстраполяції їх на майбутнє.

Рис. 14.3. Види економічних ризиків

Статистичний метод найчастіше застосовується для ма­сових явищ і ґрунтується на теорії великих чисел.

Метод експертних оцінок застосовується для випадків, які зустрічаються не часто і не можуть бути визначені ста­тистично.

Методи визначення рівня ризику

Статистичний                            Експертних оцінок

За інформацією про анало- на основі знань та досвіду гічні випадки в минулому   експертів

та шляхом екстраполювання їх на майбутнє

Рівень ризику залежить від очікуваного значення (ймо­вірність настання небажаних подій) та варіативності мож­ливого результату. Наприклад, імовірність того, що кредит не повернуть 2 % позичальників, розрахована на основі ана­лізу інформації за 20 років. Але коливався відсоток тих, хто його не повертав у короткостроковому періоді, в межах 0—20 %. Чим вища варіативність коливань можливого результату, тим вищий ступінь ризику, і навпаки.

Рис. 14.5. Фактори, що визначають рівень ризику

У зв'язку з властивою людям різною схильністю до ризику вони обиратимуть для себе різний спосіб поведінки в ринковій ситуації. Як свідчить досвід, переважна більшість людей не схильні до ризику. Недарма світова практика показує, що 5—7 % населення, які стають підприємцями (людей, схильних до ризику), досить для того, щоб забезпе­чити суспільство всіма необхідними товарами та послуга­ми. Це означає, що здатність до підприємництва — такий само обмежений економічний ресурс, як і інші. Але й самі підприємці поділяються на схильних та не схильних до ризику. Це пояснюється не тільки психічним станом, а й економічним законом спадної граничної корисності.

Як приклад розглянемо ситуацію гри в рулетку. Нехай гравець, який має 1000 грн., ставить "на зелений" 500 грн. Якщо він виграє, сума ставки зростає вдвічі, й він матиме 1000 грн. виграшу та 500 грн. тих, що не поставив, тобто всього 1500 грн. Якщо ж він програє, то в нього залишається 500 грн. Математичне сподівання (оскільки є тільки 2 варі­анти: виграти чи програти, тобто ймовірність 50 %, або ) у грошовому вираженні матиме вигляд:

Зобразимо криву загальної корисності для цієї ситуації (рис. 14.6) і розрахуємо математичне сподівання в умов­них одиницях корисності (ютілях, балах). Для цього на осі абсцис відкладемо кількість гривень, які має та може ви­грати гравець, а на осі ординат — корисність в ютілях.

 

« Содержание


 ...  134  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я