Вироблення загальних критеріїв і методів досягнення успішної діяльності й оптимізації організаційної структури діяльності значною мірою пов'язані з реалізацією принципів результативної дії, що ґрунтується на правилах та ідеях Декарта, рекомендаціях К. Бернара, законах розподілу праці А. Сміта і законах інтеграції Ф. Тейлора. Вони знайшли відображення у сформульованих Ле Шательє п'яти початках, які мають бути застосовані у добре організованій роботі. Цей принцип поступового поліпшення, який іноді називають циклом організаційної дії чи організаційним циклом, виявляється у праксеологічній науці організації й управління у різних трактуваннях, і складається з більшого чи меншого числа починань, як то:
- закони гармонії й оптимального виробництва К. Адамецького;
- рекомендації А. Файоля, який бачив основні завдання керівництва у передбаченні, організовуванні, координуванні і контролюванні;
- теоретичні тези Ф. Гільбрета і запропоновані ним методи дослідження праці, які ґрунтуються на елементарних рухах;
- ідеї першого викладача нової науки Е. Хаусвальда у Львівській Політехніці;
- праксеологічні принципи виробництва Ф. Готтл- Оттлілієнфельда та інших ідей і підходів.
Під час видавання завдань для досягнення успішної діяльності і для здійснення контролю за їх виконанням, рекомендується:
1. Визначити критерії задовільної роботи за параметрами й умовами.
Параметри й умови визначаються, виходячи з мінімально- необхідної якості виконуваної роботи, яку слід вимагати на всіх етапах виконання поставлених завдань. Працівники мають покірливо дотримуватись цих вимог, щоб підтвердити свою кваліфікацію, виконувані функції, зарплату, яку отримують. Мета менеджера полягає у підвищенні якості роботи, а не у позбавленні того, хто справляється з роботою менш кваліфіковано у порівнянні з іншими. Завдання менеджера - визначити абсолютно мінімальні вимоги до виконуваної роботи, а потім вжити заходів, щоб «підтягнути» роботу тих, хто відстає від цього рівня.
У кожному конкретному випадку рекомендується встановити свої власні критерії щодо вимог, які ставляться до всіх членів колективу. Виходячи з того, що основні моменти роботи вимагають різного підходу до різних працівників, необхідно уточнити вимоги стосовно кожного працівника окремо в ході наступних з ними бесід.
2. Визначити показники оцінки роботи, яка виходить за межі задовільної.
При цьому рекомендується використовувати такі два критерії:
1. Визначення показників, які підтверджують, що досягнені результати роботи перевищують звичайні, стандартні для цього виду робіт.
2. Встановлення підстав, на основі чого можна стверджувати, що стандартні показники робіт не досягнені з вини даної особи.
Враховуйте, що у правильному вирішенні цих питань разом
з вами зацікавлені й інші працівники. Адже виявлення неможливості виконання визначеної дії означає, що треба відшукати інший шлях до цієї ж мети. Правильно визначивши ці показники, менеджер створює основу для підвищення рівня управління роботою й об'єктивної її оцінки.
Визначаючи оцінку виконання працівником робіт за його посадою з необхідним рівнем знань і кваліфікації, передбаченими його посадою в Єдиному тарифно- кваліфікаційному довіднику робіт і професій чи у Кваліфікаційному довіднику службовців, доцільно встановити показники задовільної оцінки роботи, потім ті, які перевищують середні і вказати чинники, які виправдовують показники роботи, нижчі за середні.
Показниками роботи із застосування технічних знань, що перевищують середні, є досягнені за допомогою припустимих методів результати:
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 171