З числа змістовних теорій мотивації найпоширенішими є:
1. Теорія потреб Абрахама Маслоу.
2. Теорія потреб Михайла Туган-Барановського.
3. Теорія набутих потреб Девіда МакКлелланда.
4. Теорія мотивацій Зиґмунда Фрейда.
5. Теорія існування зв'язку та росту Альдерфера.
6. Теорія двох чинників Герцберга.
1. Теорія потреб Абрахама Маслоу.
Абрахам Маслоу був одним із перших вчених у галузі мотивації та психології, хто запропонував універсальну теорію ієрархії потреб (1943). Після 20 років роботи у клініці він сформулював визнану у всьому світі теорію людської мотивації. Головною особливістю цієї теорії є те, що людина - творча особистість, спрямована на саморозвиток і самореалізацію. У своїй теорії він виокремлював п’ять основних груп потреб людини, і згідно з якою потреби вищого рівня не будуть задовольнятися доти, доки не будуть задоволені потреби нижчих рівнів. Протягом тривалого часу незадоволена потреба нижнього рівня, яку переживає людина, впливає на її поведінку; коли цю потребу задоволено, виникає нова потреба й спонукає людину до її задоволення. Коли і ця потреба задоволена, тоді виникає нова (ще вищого рівня), і так далі. Тобто, А. Маслоу запропонував в основу вчень із психології управління покласти наступні передумови та ідеї, які ґрунтуються на тому, що:
- люди постійно мають якісь потреби;
- люди виокремлюють певний набір сильно виражених потреб, які можна об'єднати в окремі групи;
- потреби, якщо вони не задовольняються, змушують людину діяти. Задоволені потреби не мотивують людей:
- якщо одна потреба задовольняється, то її місце займає інша;
- звичайна людина відчуває одночасно декілька різних потреб, які перебувають у комплексній взаємодії;
- потреби, що розташовані в основі піраміди, вимагають першочергового задоволення;
- потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після задоволення потреб більш низького рівня. Теорія Маслоу (рис. 7) визначає п'ять основних ступенів (чи груп) ієрархії людських потреб, які побудовані за принципом «важливості», починаючи з нижнього рівня (біогенні потреби) до верхнього рівня (психогенні потреби).
Потреби у самоствердженні (саморозвитку і самореалізації)
Потреби у визнанні та повазі (самоповага, визнання і статус)
Соціальні потреби (почуття духовної близькості, любов)
Потреби самозбереження (безпека, захищеність та впевненість у майбутньому)
Фізіологічні потреби (спрага, голод)
Рис. 7. Ієрархія потреб за А. Маслоу
Необхідно зауважити, що в житті не існує тієї межі, що відокремлює одну потребу від іншої - існує перетин цих рівнів,
- тому що жодної потреби неможливо задовольнити повністю, стовідсотково. Тому, головним спонукальним до дії з переліку потреб людини є нижній рівень, який залишається значною мірою незадоволеним.
У теорії ієрархії потреб перший і основний рівні займають фізіологічні потреби. Вони необхідні для підтримання біологічного, щоденного життя людини: їжа, повітря, вода, одяг, житло, статеві стосунки, тощо - тобто ті, які людина повинна задовольнити, щоб вижити. Фізіологічні потреби фундаментальні: коли вони задовольняються, то перестають буди детермінуючими чинниками мотивації і у подальшому на поведінку людини не впливають. Люди, які працюють в основному через необхідність вижити, мало зацікавлені у змісті роботи, їх цікавлять питання: як знайти їжу, де спати, що вдягти. Вони концентрують свою увагу на оплаті, умовах праці, можливості уникати втомленості, тощо. Для управління такими людьми потрібно, щоб мінімальний рівень заробітної плати забезпечував їм виживання, робочі умови і не погіршував їх існування. У суспільстві, де фізіологічні потреби в основному задоволені, домінуючими виступають потреби більш високого рівня.
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 171