Отже, на базі запропонованих блоків можна створити мотиваційний механізм аграрної праці, що спонукає людину до активної трудової діяльності та відродження справжнього господаря, який буде зацікавлений у результатах своєї праці. Як висновок слід зазначити, що в історико-еволюційному розвитку мотивації праці в колишньому і теперішньому територіальному регіоні України чітко визначається тенденція взаємозалежності задоволення мотивів праці селян і економічного стану країни. Цей логічно стійкий зв’язок виявлено ще з часів селянської реформи (1861), у період столипінської аграрної політики, роки НЕПу та, особливо, в радянський період. Серед вітчизняних шкіл наукової мотивації аграрної праці яскравішою є школа матеріальної мотивації, представниками якої є професори М.І. Нижній, М.П. Поліщук, М.Й. Малік. У сучасний період реформування економіки на ринкових засадах сформувалися погляди (професори Й.С. Завадський, О.А. Бугуцький, доктори економічних наук Г.І. Купалова, В.С. Дієсперов) розгляду мотивації аграрної праці як провідного елементу механізму розвитку економіки та у взаємодії з трудовим потенціалом, професійно-кваліфікаційним станом, соціальною і виробничою інфраструктурою.
Формуючи ефективну систему мотивації, необхідно враховувати вимоги законів трудової поведінки. В економічній літературі виокремлюють такі закони:
- відносності, невизначеності моделей поведінки людини;
- врівноваженості зовнішнього середовища;
- відповідності вимогам середовища;
- послідовності розвитку;
- необхідної різноманітності;
- резонансного збудження системи;
- комплексного впливу на об’єкт;
- забезпечення прав власності та соціальної справедливості. Закон відносності, невизначеності моделей поведінки
людини передбачає, що заздалегідь запрограмувати можливі дії суб’єктів діяльності неможливо. Реальна ситуація з урахуванням психології особливостей моделює можливу поведінку суб’єктів діяльності.
Закон врівноваженості зовнішнього середовища передбачає, що кожний суб’єкт діяльності врівноважує внутрішні сили із зовнішніми силами навколишнього середовища.
Закон відповідності вимогам середовища передбачає, що суб’ єкт діяльності реалізує свій особистий потенціал настільки, наскільки цього потребує навколишнє середовище. Чим вищий рівень вимогливості середовища, тим вищий рівень реалізації потенціалу суб’єкта діяльності.
Закон послідовності розвитку передбачає поетапний перехід до вдосконалення особистості та зміцнення її потенціалу.
Закон необхідної різноманітності свідчить про те, що менеджмент має виробляти певну систему мотиваторів діяльності. Існує нижня межа, за якої менеджмент як система може ще забезпечити ефективний вплив на поведінку людей. Нижче від неї менеджмент втрачає контроль над поведінкою суб’єктів діяльності.
Закон резонансного збудження системи ґрунтується на тому, що у разі збігу зовнішніх і внутрішніх сил може різко підвищуватися ефект впливу на поведінку людей.
Закон комплексного впливу на об’єкт вимагає комплексу збалансованих мотиваторів діяльності.
Закони забезпечення прав власності та соціальної справедливості ґрунтується на захисті особистості, яка володіє і розпоряджається інтелектуальним потенціалом як власністю. Щодо другої частини закону, то тут механізм дії зводиться до забезпечення справедливості у процесі формування вимог із боку макросистеми, дотримання статусів суб’єктів діяльності (цивільного, службового і особистого) використання санкцій за певні порушення. Враховуються також типи трудової поведінки суб’єктів діяльності: ініціативний, виконавчий, пасивний, відхиляючий, реформаторський, творчий, споглядацький, пристосувальницький, руйнівний. Формуючи систему мотивації, необхідно враховувати і чинники мотивації.
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 171