Економіка та менеджмент праці

До другої групи належать люди, які прагнуть влади для того, щоб вирішувати завдання групи. Вони задовольняють свою потребу у владі тим, що визначають цілі, ставлять завдання перед колективом і беруть участь у вирішенні поставлених завдань. Як керівники, вони шукають можливості мотивування працівників на досягнення поставлених цілей. Потреба влади для цих людей - не бажання задовольнити своє марнославство, а бажання до виконання відповідальної роботи, що пов’язана з вирішенням організаційних завдань, що і є бажанням до самоствердження.

МакКлелланд вважає, що із трьох потреб його концепції, для успіху менеджера найбільшого значення мають потреби влади другого типу. Потреби, які розглядає МакКлелланд, не розміщені ієрархічно і можуть мати різну міру прояву. Так, потреба влади існує за низької потреби у співучасті.

Ідею змістовних теорій мотивацій, на основі вчень МакКлелланд, а також, пізніше, Ф. Герцберга, у загальному

Потреби		Цільові		Спонукальн і мотиви		Поведін­ ка		Результати досягнення цілі
			до дій

 

Часткове задоволення або незадоволення потреби

Рис. 8. Модель мотивації поведінки людини через потреби

4.   Теорія мотивацій Зиґмунда Фрейда.

Серед відомих учених ХХ ст. особливе місце належить Зиґмунду Фрейду. Адже саме його роботи висвітлили корінні питання побудови внутрішнього світу особистості, її прагнень

та переживань, конфліктів між її вожділіннями і почуттям обов’язку, причин душевних надломів, ілюзорних уявлень людини про саму себе й оточення. Головна його праця «Тлумачення снобачень» вийшла друком у 1899 р..

Відомо, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. За Фрейдом, свідомість являє собою айсберг, і те, що ми можемо побачити, є лише незначною його частиною; за покровом свідомості прихований глибинний «пласт», не усвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, ваблень, бажань. Фрейд зіткнувся з тим, що ці неусвідомлені переживання і мотиви можуть серйозно ускладнювати життя і бути причиною нервово-психічних негараздів. Саме це спрямувало його до пошуків шляхів позбавлення від конфліктів між тим, що говорить свідомість людей, і таємничими, «сліпими», несвідомими прагненнями. Так народився фрейдівський метод зцілення душі, названий психоаналізом. Його методологія пізнання суспільних явищ вимагала розкриття несвідомих механізмів, що лежали в її основі.

Психодинамічна природа обумовлена постійними конфліктами різних рівнів свідомості людини (свідомого і несвідомого), її структурних компонент психіки.

Свідомість людини, за Фрейдом, складається із трьох основних компонент.

1.      Власне свідомість - тобто те, що людина усвідомлює на даний момент часу (що я зараз бачу, їм, читаю).

2.       Передсвідомість - тобто те, що людина може згадати протягом деякого проміжку часу (що я колись бачив, хотів би з’їсти, читав подібне).

3.      Підсвідомість.

Фрейд розглядав організацію психічного життя у вигляді моделі, що мала своїми компонентами психічні інстанції:

1.      «Ід» (Воно) - найбільш примітивна інстанція, яка охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення, і таке, що нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона від початку ірраціональна й аморальна; передбачена генетично; її вимогам має відповідати інстанція «его» (Я).

2.       «Его» (Я) - відповідає принципу реальності, що виробляє низку механізмів, які дають змогу адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я - поняття, що означає суб’єкт переднамірених дій, в яких особистість віддає собі звіт і за які вона несе відповідальність. Я - продукт індивідуального досвіду.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55  ... 171