3. Обов'язок користуватися владою, слугуючи кожному членові суспільства, без винятків, починаючи з найслабших і беззахисних.
Заперечення Бога не робить людину більш вільною. Навпаки, це призводить її до різних форм невільництва [105].
Українська земля завжди була колискою християнства. Це засвідчив Папа Римський !оанн Павло II під час візиту до України 23 - 26 червня 2001 р.. У своєму виступі на зустрічі з представниками політики, культури, науки та індустрії у Маріїнському палаці (м. Київ, 23.06.2001 р.) він сказав: «Ь великою радістю я прийняв запрошення, щоб відвідати вашу благородну країну, колиску християнської цивілізації та батьківщину мирного співжиття між різними національностями та релігіями. Я радий, що тепер знаходжусь на українській землі» [105].
«... Прекрасне місто Київ,. колиско давніх слов'ян та української культури, глибоко просякнутої християнським духом. На землі твоєї країни, що є перехрестям між Заходом і Сходом Європи, зустрілись дві великі християнські традиції, візантійська й латинська, і обидві знайшли сприятливе прийняття. Протягом сторіч між ними не бракувало напружень, які приводили до суперечностей, що приносило шкоду для обох. Тепер, однак, промощується шлях готовності до взаємного прощення. Необхідно подолати бар'єри та недовір'я, щоб спільно будувати гармонійну та мирну країну, черпаючи, як і в минулому, з чистих джерел спільної християнської віри» [105].
«З почуттями щирої приязні обіймаю український народ, що в переважній більшості є християнським, як про це свідчить культура, народні звичаї, численні церкви, які прикрашають краєвид, як також незліченні твори мистецтва, що знаходяться по всій Україні. Вітаю Землю, яка зазнала страждань та гніту, зберігаючи при цьому прив'язання до свободи, якого ніхто і ніколи не зміг знищити. Я прийшов, щоб поклонитись святиням вашої історії та разом із вами просити у Бога заступництва для вашого майбутнього» [105]. «.Якраз християнство дало
натхнення найвизначнішим мужам культури й мистецтва, воно щедро зросило моральне, духовне і суспільне коріння країни»
[105].
Католицька, як і православна, церква завжди приділяла значну увагу своїй спільноті. «Слово Святого Євангелія міцно укорінилось в усій Європі, приносячи, впродовж сторіч, надзвичайні плоди цивілізації, культури, святості. На жаль, у своєму виборі народи європейського континенту не завжди були вірні цінностям своїх християнських традицій і, таким чином, історія була змушена записати надзвичайно сумні події зловживань, спустошень, горя» [105].
Найкращі уми створювали цінніший фонд релігійних учень, спрямованих на розвиток духовності особистості у вигляді листів, адхортацій апостольських, катехізесів, конституцій.
Учення католицької церкви нині значною мірою збагачують праці Папи Римського Іоанна Павла ІІ.
Основними документами, в яких нинішній Голова римо- католицької церкви Іоанн Павло ІІ порушує проблематику доктринальну, догматичну і суспільно-етичну. Є конституції, енцикліки, адхортації (наставництва), а також апостольські листи. Багатозмістовний характер мають також проповіді і перекази, проголошені за часів апостольських паломництв, а також повчання під час генеральних аудієнцій серед громади, укладені тематично тривалішими або коротшими циклами.
Сьогодні філософією ключового моменту людського життя є праця, її суспільне втілення (Laborem exercens - Управління працею, 14 листопада 1981 р., Sollicitudo rei socialis - Турбота справа соціальна, 30 грудня 1987 р., Centesimus annus - Рік тисячоліття, 1 травня 1991 р.).
Особливий характер має Лист про сенс терпіння, написаний Папою через три роки після замаху і важкої хвороби, спричиненою злісним вірусом. Він сміливо заглиблюється у теологічний зміст і клімат особистих переконань.
У Листі до жінок і Листі до родин виявляється турбота про нервові пункти життя сучасної людськості і готовність рятування родини в її найслабших зосередженнях. Сфера цих листів далеко виходить за межі Костьолу, адже зачіпає факти не лише загальнохристиянські, але і загальнолюдські. У цьому контексті належить згадати листи до молоді, a також промову- звернення до людськості трикратно проголошену з трибуни Організації Об'єднаних Націй. Серед урочистих звернень гідним згадування є також звернення на Світові Дні Спокою (поминальні дні) і Дні Молоді. Перше, крім гарячих промов про те велике добро людськості, якими є спокій і поминання, дає всебічне теологічно-суспільне освітлення проблеми спокою на світі. Натомість друге показує дорогу молодому поколінню, яке бере відповідальність за світ і його минуле.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 171