вчення про силу єдності одночасної праці: «Ось християнська концепція праці: вона виходить від віри в Бога Творця і через Христа доходить до побудови людського суспільства, до солідарності з людиною. Будь-які зусилля без такого бачення є недостатніми, сказаними награно» [15]. Християни знають, що: «... першою і найважливішою є та праця, яка здійснюється в людському серці.» [12]. Від укладу серця, його відкритості залежить наш вигляд, наше ставлення, роль, яку обираємо в житті. «Праця має допомогти людині, щоб вона ставала кращою, духовно дорослою, дуже відповідальною, аби сама могла реалізувати свої людські бажання на землі, як неповторна особа у спільноті з іншими...» [17].
1.3.5. Теорії Коліна Кларка, Пола Ромера в контексті управління
Досліджуючи необхідність праці для людини, слід звернути увагу на декілька теорій, наприклад, на теорію третинного сектору Коліна Кларка.
Під час аналізу розвитку економік капіталістичних країн, чи не єдиним спільним моментом, характерним для всіх прикладів, є вивільнення значної чисельності трудових ресурсів із сфер виробництва та їх перехід у сферу обслуговування. Однією з прикмет розвиненої економіки країни є зосередженість значної частки трудових ресурсів у сфері обслуговування.
Цю обставину особливо відзначив К. Кларк (Colin Clark) у знаменитій праці «Умови економічного прогресу» (Conditions of Economie Progress). Він виокремив три сектори, що спочатку були ним визначені наступним чином:
- первинний сектор, що включає хліборобство, випасне скотарство, лісове господарство, рибний промисел, мисливство;
- вторинний сектор, що групує рудники і шахти, будівництво, промисловість, виробництво електроенергії;
- третинний сектор, до складу якого належать торгівля, транспорт, послуги й інші види економічної діяльності.
У третьому виданні «Умов.», що вийшли у 1957 р., К. Кларк відмовився від цієї термінології і говорив про:
- сільськогосподарський сектор;
- промисловий сектор;
- сектор послуг.
Економічний прогрес характеризується послідовним і нарощуваним процесом переміщення активного населення із сільського господарства до промисловості і сектору послуг. Сільське господарство швидко входить у фазу спадання продуктивності; воно досягає свого максимуму продуктивності з малою кількістю людей і надлишком капіталу. Утворення нового капіталу призводить до переміщення робочої сили до промислового сектору, де продуктивність вища. Створюються промислові галузі, що виробляють засоби виробництва, і між цими двома типами промисловості встановлюється рівновага. З одного боку зростання продуктивності і доходу на душу населення супроводжується зміною попиту, що позначається на ринку: коли споживання вторинних благ досягає максимуму, споживання переміщується з вторинних продуктів на третинні продукти і послуги. З іншого боку, попит на третинні продукти і послуги залишається стабільним. За виразом Ж. Фураст’є, існує, «індивідуальний голод і колективний голод, що вимагає третинних благ». Така еволюція, яку відзначив ще у 1691 р. Уїльям Петті, має місце в усіх економіках, що розвиваються. Можна навести безліч прикладів переміщення активного населення, особливо показові щодо цього Сполучені Штати Америки. До речі, К. Кларк помітив також, що країни, які мають найвищий дохід на душу населення, - це, водночас, і такі країни, де до сектора послуг залучено найбільшу частину активного населення. Хоча тенденції, відзначені К. Кларком, і беззаперечні, однак тези, що висуваються і підтримуються у цьому зв’язку, слід, як мінімум, супроводжувати деякими застереженнями:
1. Категорія третинного сектору, - точніше, сектору послуг, - є залишковим сектором: його отримують після «віднімання» двох інших. Він містить архаїчні категорії, такі як домашня праця, і разом із тим, категорії цілком нові, скажімо, професія психолога на виробництві. Отримуємо щось на зразок «смітника», де змішані «генерал, професор, політичний діяч, монах і повія» (Д. Віллі). Крім того, певною мірою можна погодитися з тим, що, наприклад, транспорт належить третинному сектору.
» следующая страница »
1 ... 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 ... 171