Таким чином, праця для людини, а не людина для праці. Людина є критерієм оцінки цінності праці. У промові до представників Міжнародної Організації Праці Папа сказав: «Маємо право й обов'язок трактувати людину не під кутом того, чи є вона придатною чи не придатною для праці, а трактувати працю відносно до людини, до кожної людини; трактувати працю з погляду на те, чи є вона принадною чи не принадною для людини» [16].
Консеквенція цього є очевидною. Необхідно відзначити, що !оанн Павло II завжди приділяє увагу суспільству, яке пережило, чи переживає якісь структурні реформи. «Праця не може трактуватись ніколи і ніде як товар, бо людина не може бути для людини товаром, а може бути суб'єктом. У праці зростає вона крізь цілу свою людськість і цілу свою суб'єктивність. Праця відкриває в суспільному житті цілий вимір суб'єктивності людини, а також суб'єктивності суспільства, яке складається з людей працюючих» [11].
Беручи до уваги ці фундаментальні засади, можна окреслити працю таким чином: «Праця є добром людини, тому що людина
- не лише творіння природи, пристосоване до своїх потреб» [3]. Усвідомлюючи себе як людину, можна значнішою мірою «стати Людиною» [20]. Зрозуміло, що сама лише праця не є творцем людини. То не звичайне змагання з природою, а процес удосконалення світу, а не його знищення.
Реалізація особи в діяльності є дуже важливою. «Словом «праця» окреслюємо кожну діяльність людини, починаючи від найскромнішої, від послуг дуже покірних, до діяльності найбільш величної» [16]. Не дарма в народі кажуть, що жодна праця не ганьбить. Праця є «добром», благодіянням людини. «Для кожного і для всіх є вона засобом для ствердження життя, життя їхніх родин і ціннісних основ; також вона є шляхом до кращого майбутнього, шляхом прогресу, дорогою надії. В різнорідності й універсальності всіх форм людської праці закладені люди, - коли кожна людина шукає в праці уречевлення її людськості, виконання особистісного бажання, властивого лише їй з рації самого ж людства» [16].
Таким чином: «Праця є основним виміром існування людини на землі» [3]. Займає вона багато вимірів, найкращий образ яких представлений в Енцикліці «ЬаЬогеш ехегсеп8».
1. Праця становить бажання до участі у справі творчій, до перетворень і влади над світом відновідно до Божого заклику «Робіть землю, покірною собі» [3].
2. «Праця є бажанням почесним» [3].
3. Лише з необхідності праці людина може поводитися вільно: «.Творіння солідарної праці дуже гідного життя, точно приводить до зміцнення гідності і розвитку творчих обдарувань кожної окремої особи, її здатності до відповіді на власне бажання, а, відтак, міститься в ньому Боже визнання» [12]. Праця також є даром.
4. Праця становить необхідність і обов’ язок, оскільки людина сама повинна піклуватися про своє існування. Вона дає багато можливостей для саморозвитку, вдосконалення людини, реалізації динаміки розвитку людського буття. Таким чином лінощі можна віднести до головних гріхів.
5. Праця - це служба. «Праця є службою, в якій людина розвиває сама себе, оскільки віддає себе іншим» [15]. Кожен володіє визначеними здібностями і талантами, які повинен реалізувати як для власної користі, так і на користь суспільства.
6. Також праця становить спокій і задоволення.
7. Праця нерозривно пов’ язана з виною, а, відтак, є богоугодною.
Іоанн Павло ІІ групує працю в аспектах:
- релігійному (духовному);
- моральному;
- антропологічному;
- суспільному (примноження народної культури як внесок у людську діяльність);
- економічному (праця задовольняє істинні потреби). Необхідно згадати про корені, з яких виростає папське
» следующая страница »
1 ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 ... 171