Особливістю соціально-економічних конфліктів трансформаційного періоду є те, що якщо в умовах суспільної стабільності вони мають переважно горизонтальний характер, тобто накопичення протилежних спрямувань розвитку не має чітко окресленої структурної адреси в системі управління, то за умов перехідного періоду — вертикальний — боротьбу проти режиму державного управління, за встановлення нового
.
У цілому ж криза державного управління, або політична криза — це завжди гостре протиборство, протистояння з приводу організації, здійснення або перерозподілу влади, передусім економічної, розв’язання або усунення конфліктів, що складають кризу, ліквідація протистояння суб’єктів управління в суспільстві є основою антикризового управління і відтворення здатності державного управління щодо виконання організаційної та стабілізаційної функції у системі суспільних відносин
.
Одним з вузлових аспектів, на який слід звернути увагу при дослідженні кризових явищ управління, тіньової економіки зокрема, є аспект взаємодії, протистояння, порушення інформаційного зв’язку між ланками державного управління економікою і периферійними управлінськими системами, незалежно від форм їх власності; протистояння, девіація других по відношенню до перших.
У рівнянні щодо визначення міри девіацій у системі управління, в якому як еквівалентна форма виступає економічна поведінка державного управління, а як відносна — поведінка периферійних систем управління, саме ця поведінка формує свою нормативність, відповідність розвитку та функціонування першій сторони рівняння. На наш погляд, застосування нормативного підходу до економічних досліджень, зокрема щодо дослідження рівня та характеру девіацій управління, дають можливість перевести ці дослідження на якісно новий рівень
.
Так, важливого методологічного значення набуває уявлення про сутність тіньової економіки як «малого» суспільства — такої соціальної структури, яка виключає інституціоналізацію відносин, характеризується відсутністю взаємозв’язків між повсякденним життям людей і формальною владою, нерозвинутістю політичного представництва інтересів пересічних людей. Для «малого» суспільства характерним є локальна, неформальна і неінституціоналізована природа соціальної організації, дуалізм норм, які діють у цьому суспільстві.
Звернемо увагу на те, що залежне становище «малого» суспільства (відносна форма), нав’язування йому норм поведінки ззовні з боку «великого» суспільства (еквівалентна форма) створює особливо сприятливі умови для формування дуалізму норм і формування субкультури «малого» — тіньового суспільства, яке протистоїть «великому». Нав’язані ззовні норми поведінки (зокрема економічної) асоціюються у свідомості індивідів із зовнішнім ворогом, що викликає протидію, конфлікт інтересів і дій, тоді як «свої» (дуальні) норми стимулюють добровільне підпорядкування їх приписам, солідарність, прозорість, відсутність насилля для підкорення їх вимогам. А. Гальчинський взагалі вважає, що функціонування в Україні дуалізму норм суспільно-економічної поведінки, субкультури «малого» суспільства зі стійкою протидією, ворожістю інтересів, які перевищують критичну масу тінізації, перетворило цю субкультуру на соціальний інститут з власними (офіційними і неофіційними) механізмами реалізації. Насамперед тіньова економіка набуває інституційного статусу завдяки наявним суперечностям норм права, серйозним прогалинам, що мають місце в чинному законодавстві і унеможливлюють її офіційне обмеження
.
Форма кризи державного управління, викликана гострим протиборством, протистоянням з приводу управління економікою, виявляється у розвитку малої субкультури, яка протистоїть макроекономічним механізмам управління як ворожим і є так званою тіньовою економікою.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 350