Тіньова економіка—це системне явище господарювання асоціальної природи з різного роду інтенсивності соціальної небезпеки, вона є формою кризи державного управління економікою і виявляється у розвитку його дисфункціональності. Варто зазначити, що всі ланки тіньової економіки є не просто окремими зонами кризового управління, а утворюють саме асоціальну систему тіньової економіки з органічно пов’язаними внутрішніми механізмами.
Тіньова економіка являє собою базис складно організованої системи, до якої, зокрема, слід віднести й усю тіньову інфраструктуру, що забезпечує її функціонування, — законодавчу, судову, політичну, ідеологічну, культурну, етичну, систему цінностей та поведінкових норм тощо.
Поділ економічного простору на офіційний та тіньовий не є абсолютним, він є відносним і визначає спрямування розвитку певного сегмента цього простору по відношенню до спрямування розвитку системи державного управління. Поділ цього простору на соціально-позитивний (офіційний) та соціально-негативний (тіньовий) відбувається на підставі вимірювання соціальної якості його управління з боку органів державного управління. Тобто визначальним структурно-функціональним елементом економічної системи, спрямування якого визначає соціальну якість елемента економіки, є управління.
Без визначення цього елемента по відношенню до еквівалентної форми рівняння, а саме спрямування його діяльності по відношенню до державного управління, неможливо визначити якість відносної форми, здійснити її поділ на тіньову та офіційну.
На управління, як найважливіший структурно-функціональний елемент економічної системи, що визначає розподіл економічного простору, зокрема на тіньовий та офіційний, звернули увагу багато дослідників. Так, одне з класичних визначень тіньової економіки, подане, наприклад, у працях О.В.Турчинова: «Тіньова економіка — це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органа- ми...»
Однак, на наш погляд, класичні визначення тіньової економіки, в яких лише у неявному вигляді присутній управлінський аспект, страждають на неповноту врахування цього чинника — він представлений у вигляді часткової дисфункції цього інституту, а сам цей аспект існує ще у неподільному, несамостійному вигляді, що обмежує дослідження його як «провідної ланки» явища тінізації. Перетворення ж управління на провідний об’єкт дослідження дає змогу значно підвищити його якість. Так, наприклад, якщо відбувається протистояння систем управління, то це автоматично означає порушення інформаційних процесів між ними, неповне відображення функціонування об’єкта контролюючими та статистичними системами державного управління. Тобто в умовах протистояння порушуються всі управлінські зв’язки, які працюють на тінізацію об’єкта, а не лише окремі з них. Втрата рівня керованості через це означає не що інше, як вихід ряду економчічних процесів за межі управлінського контролю, який здійснює держава, позбавлення інформації про їх стан, втрату регуляторних функцій держави.
Велике значення для дослідження сутності тіньової економіки має її структурування—поділ на окремі види та сфери діяльності. До видів тіньової економіки, зокрема, віднесемо види господарювання (управління), класифіковані на основі характеру інтенсивності протистояння інтересам державного управління. До них, для спрощення теоретичного аналізу, віднесемо такі, визначені на підставі юридичних ознак, види: непротиправна, протиправна, кримінальна. Зазначимо принагідно, що практично більш дієвою є класифікація видів тіньової діяльності, побудована на суто економічному підході: диференціація видів тінізації за ознаками рівня протидії державному управлінню може знайти адекватні кількісні показники, ранжовані за обсягом шкоди, заподіяної економічним інтересам держави.
» следующая страница »
1 ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63 ... 350