Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Досвід детшізації неформальної економіки, як і загальні законо­мірності її розвитку в найрозвинутішій на сьогоднішній день країні се­лянської цивілізації, має величезне значення для вирішення завдань де- тінізації цього сектора вітчизняної економіки, рівень тінізації якої в да­ний час зростає, поширюється її тінізаційний вплив на інші сектори. Процес вирішення цих завдань поділяється на кілька головних напрямків:

•      по-перше, вітчизняна економіка для отримання адекватної своєму генетичному коду структури повинна набути біполярної форми, що озна­чає зосередження на одному полюсі сучасних великих підприємств, що визначають науково-технічний рівень виробництва, на іншому, спираю­чись на величезний неформальний сектор селянської цивілізації, великої кількості дрібних господарських форм, які повинні бути інтегрованими у розвинуті солідарні кооперативні структури;

•     по-друге, формування соборної — солідарної — детінізаційної струк­тури вимагає формування функціональних зв’язків великих підприємств не аграрної сфери, а саме торгових фірм, з широкою базою дрібних сільськогосподарських підприємств-сателітів;

•      по-третє, держава повинна докласти надзвичайних зусиль для до­помоги аграрному сектору, насамперед для налагодження всього обсягу зв’язків біполярної інфраструктури, створення розгорнутої мережі її го­ризонтальних та вертикальних зв’язків, фінансового, інвестиційного, тех­нічного та кадрового забезпечення кооперативного руху; альтернатива цьому — обвальний характер поширення тінізаційних процесів, їх екс­пансія в інші «великі» сучасні сектори економіки, загальна деградація та архаїзація аграрної сфери.

Виконання цих завдань потребує формування у системі економічної безпеки надзвичайно активної та ефективної діяльності інституційних структур щодо реформування та впровадження новітніх систем і форм державного управління, їх моніторингового забезпечення.

 3. Пріоритетність завдань реформування державного управління у системі національної безпеки

Наприкінці ХХ століття світ став свідком епохальної за своїми історичними наслідками події: озброєний у величезних масштабах тех­нологіями масового знищення, могутнім військово-промисловим ком­плексом, Радянський Союз зазнав поразки у протистоянні з сучасним, більш адміністративно ефективним капіталізмом. Стрижнем, вістрям цієї боротьби і поразки була поразка бюрократичної системи державно­го управління, яка існувала в СРСР, перед більш ефективною системою державного адміністрування у США. Остання виявилась в цілому здат- ною до забезпечення та суттєвого розширеного відтворення регулюючої ролі держави в умовах швидкого зростання науково-технічного розвит­ку та глобалізації соціально-економічних процесів кінця XX — початку

XXI   століття¹.

Окрім традиційних функцій антикризового регулювання, податко­вої політики, програмування економіки і планування федерального бюд-

¹ Значення системи державного та господарського управління як фактора забезпечення еконо­мічної безпеки країни різноманітне. Остання, як відзначає Б. Мільнер, тісно пов’язана з механізмом управління (Мильнер Б. Качество управления — важный фактор экономической безопасности // Вопросы экономики. — 1994. — № 12. — С. 54 — 64), який:

—     по-перше, являє собою інструмент для обгрунтування та прийняття стратегічних і по­точних рішень, які охоплюють як макро-, так і мікроекономічний регулюючий вплив, а також параметричні характеристики функціонування держави;

—     по-друге, за допомогою економічних і адміністративних важелів забезпечує практичну реалізацію стратегії і поточних програм ефективного економічного розвитку, а також аналіз й оцінку досягнутих результатів, корекцію здійснюваних заходів залежно від умов, що склалися;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 269 270 271 272 273 274275 276 277 278 279  ... 350