Для розуміння справжніх масштабів зв’язку торгових фірм (домів) з великою кількістю дрібних виробників суттєвого значення набувають три головні особливості. Перша: необхідно визнати, що вся економіка у сукупності внутрішньої торгівлі, імпорту та експорту діє на основі моделі торгової фірми. Це означає, що корпоративні стратегії окремих дрібних виробників визначаються наявністю зв’язків з торговими фірмами, які мають у своєму розпорядженні основні кредитні важелі, позички, забезпечення платіжними засобами, а також надійними виходами на ринок.
!нша фундаментальна особливість виявляється у стилях управління і ціноутворення, які мають високий розвиток у секторі торгових домів і які формують відповідні стилі, методи управління і ціноутворення в управлінні фірм-сателітів. Діючи як стрижень торгової системи, торгові фірми забезпечують функціонування рівноважного ціноутворення для всіх сегментів виробничої та торговельної системи.
Третьою особливістю цих зв’язків є наявність координуючих функцій торгівлі із стратегіями фінансування та виробництва, що їх виконують торгові фірми у великих промислових групах. Ця форма координації виявилась значно більш конкурентоздатнішою, аніж у транснаціональних корпораціях США. Це є результатом широчини номенклатури та масш-
табів діяльності торгових фірм, які здатні через своїх агентів з’єднувати товари з множиною ринків1.
Шшою ланкою системи соборних зв’язків дрібних підприємств, які є потенційними елементами неформальної економіки, є система горизонтальних кооперативних зв’язків. В Японії налічується близько 5 млн. селянських господарств: всі вони охоплені кооперативним рухом. Таке становище склалося внаслідок прийняття Закону про сільськогосподарські кооперативи (1947 р.), згідно з яким всі селяни автоматично ставали членами кооперації, а через неї державні структури забезпечували функціонування соборного суспільства, його економіки.
Особливості сільськогосподарської кооперації в японській економіці пов’язані з організаційно-управлінською структурою, функціями її кооперативів як елементів соборного суспільства. Організаційно кооперація в аграрній сфері становить багаторівневу вертикальну інтеграцію на 3-х рівнях: перший — рівень міста, села; другий — 47 префектур; третій — національний. На останньому рівні діють префектурні союзи кооперативів, до складу яких входять кілька підсистем (економічна федерація, федерації взаємного страхування і кредитування), які призначені для забезпечення виконання певних функцій на регіональному рівні. Цей останній рівень управління кооперацією спеціалізується на питаннях управління, координації досліджень, освіти, інформаційного забезпечення. Всього в Японії на рівні 47 федерацій префектурного рівня діють 49 економічних підрозділів, 47 кредитних, 87 відділень тваринництва і т.і.
Кожна федерація префектури має своє представництво на національному рівні коопераційної структури. Національні федерації сільськогосподарських кооперативів в Японії функціонують у двох основних формах: одна пов’язана з діяльністю багатоцільових кооперативів, таких як Національна федерація асоціацій сільськогосподарських кооперативів, та ін.; друга — звичайних цільових кооперативів. Для вирішення проблем фінансового забезпечення кооперації створено Центральний кооперативний банк для сільського і лісового господарства, Національну асоціацію кредитних федерацій аграрних кооперативів.
Структурно до складу центрального союзу сільськогосподарських кооперативів на правах членів входять кооперативи першого та другого рівнів. Центральний союз не лише здійснює розробку та реалізацію внутрішньої стратегії і тактики національного кооперативного руху, а й бере
участь у розробці загальної аграрної політики держави, здійснює представництво у міжнародному кооперативному русі. Він налічує близько 8 млн членів багатоцільових кооперативів, у тому числі 5,6 млн постійних членів і 2,4 млн. асоціативних. До складу одного товариства в середньому входить 1,9 тис. членів, з яких 1,2 тис. — постійних.
» следующая страница »
1 ... 267 268 269 270 271 272273 274 275 276 277 ... 350