Особливістю кооперативного руху в Японії є наявність розвинених управлінських функцій багатоцільових кооперативів, яка включає керівництво сільським господарством і соціальною сферою. Процес керівництва у розгорнутому вигляді передбачає планування регіонального розвитку, контроль за якістю продукції, розробку систем ведення господарства, організацію роботи селянських підприємств у певних секторах аграрної сфери. З цією метою кооперативи користуються послугами 18 тис. сільськогосподарських радників, що працюють у них. Управління соціальним розвитком пов’язано головним чином з харчуванням, охороною здоров’я, культурою і відпочинком. У кооперативах з метою консультаційної підтримки працюють близько 2,5 тис. радників із соціальних проблем. У жодній країні світу не існує подібних систем підтримки кооперації
.
Таким чином, неформальна економіка Японії має розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв’язків з державними та недержавними органами, що забезпечує функціонування соборної біполярної структури. Її тіньовий потенціал через наявність тісних, ефективних зв’язків, які формують високий рівень інформаційного забезпечення економічної безпеки в цілому, є значно послабленим, обмеженим.
Як відомо, на початку ХХ ст. у найбільш розвинених країнах світу під впливом успіхів у розвитку сільськогосподарських технологій перевагу отримав погляд на аграрну сферу як на одну з чергових сфер, яка буде перебудована на індустріальних засадах. Агробізнес — сільські промисловці і великі фермери — повсюдно здійснювали тиск на дрібні сімейні селянські господарства, потім на малих і середніх фермерів, а урядові кола аж до 60-х років вважали, що в ідеї перетворення аграрного сектора на суцільно індустріальний сектор є перспективи. Перелом відбувся у 50 — 60-ті роки ХХ століття: спочатку світ сколихнули потужні селянські революції в Азії і Африці, потім повсюдно провалилась надія на швидку індустріалізацію аграрної економіки «третього світу» — як в соціалістичному, так і в капіталістичному варіантах, стабілізувалась напівіндустріаль- на структура аграрної сфери у розвинутих країнах Заходу. I коли Т. Шанін говорить про те, що відкриття школи Чаянова допомогли йому і західній теоретичній школі напрацювати новий метод аналізу селянства, то треба розуміти, що йдеться про рівновагу між агробізнесом і дрібним селянським господарством на Заході, яке вже склалося, але світ селянських економік перебуває у пошуку нової рівноваги. Вона не може не мати чисельної переваги на користь розповсюдження «малого» сектора. Саме у пластах неформальної економіки і приховані ті сили виживання, які у найважчу хвилину вже не раз дозволяли країні піднятися
.
Сучасні хвилі спочатку суцільної фермеризації, а потім олігархізації вітчизняного сільського господарства не в змозі створити у цій сфері ефективну структуру землеробства. Поляризація вітчизняної аграрної сфери, яка знаходиться у перманентно важкій кризі, призведе до ще значніших негативних наслідків, подальшого виштовхування найбільш енергійних, активних працівників за межі легального позитивного соціально-економічного виробництва, прискореної руйнації залишків селянської економіки та її тотальної тінізації.
Вільний обіг землі, який у нас намічається впроваджувати, обов’язково дасть перевагу великому виробнику проти малого в тих сферах, де він буде введений, тим більше що цей дрібний виробник ще захищений явно недостатньо. Посилиться поляризація сільського суспільства, більша частина селянського населення перетвориться на клієнтів соціальної допомоги, яка у вітчизняних умовах лише незначною мірою може загальмувати соціальний вибух. Однак буде зруйнована і друга частина сільської економіки—сімейна економіка, механізм якої зовсім відмінний від механізму найманої праці і потребує особливої аналітичної методики для розуміння її стимулів, ефекту. Архаїзація соціально-економічної сфери значно пошириться, різко зростуть тінізаційні процеси і у секторі великої неформальної економіки.
» следующая страница »
1 ... 268 269 270 271 272 273274 275 276 277 278 ... 350