«Тому поряд з розробкою та проведенням комплексу заходів, спрямованих на розмежування фінансів підприємств і держави, треба провести активне формування такої фінансової системи, яка буде повністю підконтрольна державі. Без такої системи могутніх держав не існує.
Ця система повинна також бути спроможною відродити дійовий інвестиційний процес та довіру до національної грошової системи» [120, с. 19].
Як невідкладні заходи в перші роки незалежності пропонувалося фактично і юридично створити новий, незалежний фінансовий статус державних підприємств і колгоспів та новий, незалежний фінансовий статус держави, її взаємовідносин з підприємствами, розподілити та закріпити фінансові права та обов’язки підприємств і держави. Цей фінансовий статус підприємств і держави повинен базуватися на таких засадах, що стосуються діяльності БСУ:
— заміна державного кредитування підприємств, колгоспів та радгоспів контрактним механізмом довгострокових позикових гарантій фонду заробітної плати;
— замороження кредитових і дебетових залишків після заліку взаємних боргів підприємств та виокремлення майбутніх фінансових відносин від здійснення підсумків у процесі заліку;
— повне відокремлення комерційних банків від Національного банку. Припинення будь-якого державного фінансування виробництва через комерційні банки. Зв’язок комерційних банків з Національним банком зводиться тільки до короткострокового поповнення ліквідності;
— відокремлення комерційних банків від підприємств, заборона підприємствам займатися банківською діяльністю, перетворення теперішніх комерційних банків на дійсно ринкові комерційні, приватизація суто державної долі статутного капіталу шляхом переведення його у довгострокові депозити, потім в облігації державної позики та подальшої видачі акцій вкладникам ощадних банків;
— ліквідація галузевих банків з пільговими спеціалізованими кредитами або їх перетворення на звичайні приватні кредитні банки;
— випуск підприємствами корпоративних облігацій, які пропонуються співробітникам, населенню, у тому числі за рахунок вкладів ощадних банків;
— стимулювання створення та розвитку різноманітних банківських та небанківських приватних кредитних інститутів і їх консорціумів, розвиток гнучкої неінфляційної системи страхування вкладів;
— об’єднання готівкових і безготівкових грошей у єдину, підконтрольну державі, а не підприємствам, грошову систему, вихідну з початкової емісії готівки. Фактичне скасування особливих неліквідних безготівкових грошей та перетворення їх у банківський обіг депозитів готівки. Об’єднання безготівкового обігу підприємств та фонду заробітної плати у єдині гроші, перетворення фонду зарплати на фактор ризику, якщо взаємні борги підприємств не забезпечені [120].
За сучасних умов потрібна системна розробка та послідовне впровадження таких перетворень в сферах: сукупних державних витрат; фінансів державних підприємств; грошей та грошового обігу; державного та регіональних бюджетів; інвестиційних та кредитних відносин; ціноутворення; оплати праці.
Окрім того, потрібна розробка страхових заходів недопущення зворотної інфляції та запасних заходів на випадок нового вибуху гіперінфляції. Досить сприятливі умови для цього створює розглянутий вище контрактний механізм довгострокових позикових гарантій фонду заробітної плати державних підприємств, а також запровадження кредитних союзів.
В напрямі забезпечення фінансової безпеки доцільним є розвиток спеціалізованих фінансово-кредитних установ. «Щодо утворення в Україні приватних кредитних інститутів та їх консорціумів, то варто зауважити, що в Україні ще в давні часи були так звані кредитні союзи. Функціонально кредитні союзи — це поєднання комерційного та ощадного банків, страхової компанії, каси взаємодопомоги та споживчого товариства. Ці союзи, на відміну від комерційних банків, оперують власними, а не чужими коштами, самі розпоряджаються своєю грошовою масою. Колись вони були не тільки доступні, а реально і потенційно корисні кожній окремій особі, кожному окремому громадянинові» [120, с. 23—24].
» следующая страница »
1 ... 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31 ... 381