У Франції захист інтересів підприємців у сфері комерційних секретів забезпечується застосуванням загальних положень кримінального, трудового та цивільного законодавства, які регулюють відповідно питання збереження професійних секретів, звільнення, відшкодування збитків.
У Швейцарії законодавчі норми з порушених питань містяться в різних нормативних актах: кримінальному кодексі, трудовому праві, патентному законі, законі про оподаткування, законі про несумлінну конкуренцію та ін. Причому в законодавстві містяться лише головні принципи. Інші питання, включаючи предмети і процеси, що становлять об’єкт таємниці, вирішуються керівництвом банків, підприємств і фірм.
За законодавством Фінляндії у разі розголошення чи передачі конкуренту або третім особам комерційних відомостей можуть застосовуватися відповідні параграфи Закону про неправомірні угоди, а також Кримінального кодексу.
Зазначене дозволяє зробити висновок, що з правового погляду комерційна таємниця у світовій практиці становить засіб захисту проти несумлінної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність.
Аналізуючи законодавство зазначених країн про відповідальність за розголошення комерційної таємниці, професор С.К. Реверчук виділяє такі спільні для них моменти.
«По-перше, у більшості з них за розглядувані правопорушення передбачається позбавлення волі від кількох місяців до двох років. Суворі наслідки настають при передачі комерційної таємниці за кордон — це діяння однозначно кваліфікується як промислове шпигунство.
По-друге, розмір штрафу часто не визначений у нормах закону і встановлення його віднесено до компетенції суду.
По-третє, за позовом потерпілого чи відповідного державного органу суд може зобов’язати винного до відшкодування заподіяної шкоди не лише у вигляді збитків, але й включити до неї упущену вигоду та моральну шкоду.
По-четверте, зарубіжне законодавство містить перелік й інших можливих санкцій за порушення умов конфіденційності комерційної таємниці, до якого входить: вилучення чи знищення документа або предмета, котрий містить таємницю; знищення матеріальних засобів, якими здійснювалася протиправна діяльність; припинення порушення; заборона незаконної діяльності; закриття підприємства; публікація судового рішення» [139, с. 49].
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони незаконного використання відомостей, що містять комерційну таємницю, є наслідки у вигляді заподіяння великої матеріальної шкоди суб’єкту підприємницької діяльності, тобто шкоди, яка в п’ятдесят і більше разів перевищує встановлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати. При визначенні розміру заподіяної шкоди слід врахувати прямі матеріальні збитки, витрати на відвернення шкідливих наслідків, використання відомостей іншими суб’єктами підприємницької діяльності, збитки від зниження реалізації продукції і товарів чи зменшення попиту на послуги, затрати на перепрофілювання напрямів діяльності, збитки від змнешення цін на товари і послуги тощо. Заподіяння моральної шкоди суб’єкту підприємницької діяльності внаслідок використання відомостей, що містять комерційну таємницю (наприклад, підрив ділової репутації), на кваліфікацію не впливає, але має враховуватися у разі призначення покарання.
Цією статтею передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років чи штрафу від 300 до 500 мінімальних заробітних плат.
Встановлено відповідальність за розголошення комерційної таємниці. При цьому законодавець зробив наголос ось на чому.
Законом України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» проголошено правовий захист інформації з обмеженим доступом, різновидом якої є конфіденційна інформація — відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. До конфіденційної інформації відносяться і відомості, що становлять комерційну таємницю суб’єкта підприємницької діяльності.
» следующая страница »
1 ... 263 264 265 266 267 268269 270 271 272 273 ... 381