Банківське безпекознавство

— не бути загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах;

—      мати необхідний гриф;

—      бути належним чином захищена;

—      не бути державною таємницею;

—      не бути захищеною авторським і патентним правом;

— не стосуватись негативної діяльності підприємства, котра може заподіяти шкоду суспільству і довкіллю.

Цілком закономірним є питання: чому об’єкти авторського і патентного права не становлять комерційної таємниці? По-перше, тому, що вони захищаються окремими законодавчими актами, і порушення авторського права досить легко довести. По-друге, будь-яка особа, сплативши певну суму за послуги Держпатенту, може офіційно отримати із «Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг» витяг (інформацію) про будь-яке свідоцтво щодо знаку на товар чи послугу.

Відповідно до вже зазначеного Закону «Про підприємства в Україні», перелік і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначає керівник підприємства.

Загально визнано, що комерційною таємницею слід вважати відомості про:

—      функціонування виробництва;

—      плани перепрофілювання виробництва;

—      організацію управління;

—      перспективні плани розвитку;

—      потребу в кредитах чи сировині;

—      ділових партнерів, у т.ч. кредиторів;

—      хід ділових переговорів;

—      укладені контракти (договори, угоди);

—      цінову політику;

— науково-технічні досягнення (якщо вони не захищені авторським чи патентним правом);

—      організацію служби безпеки фірми.

У кожному конкретному випадку керівник підприємства може включати до цього переліку й інші, специфічні відомості.

Для того, аби зменшити ризик розголошення комерційної таємниці, на підприємстві має діяти чітка система безпеки.

Вона повинна включати:

—      колективний договір і трудові контракти;

— інструкцію про порядок роботи з відомостями, що становлять комерційну таємницю;

— наказ про допуск працівників до відомостей, що становлять комерційну таємницю;

—      пам’ятку працівника, який працює з такими відомостями.

Кожен працівник підприємства, котрий працює з інформацією, що

становить комерційну таємницю, зобов’язаний:

—знайомитись тільки з тими відомостями і документами, до яких він дістав доступ на підставі своїх службових обов’язків;

—знати, кому із співробітників дозволено працювати з відомостями, що становлять комерційну таємницю, і в якому обсязі ці відомості можуть бути доведені до цих працівників;

—      за участі в роботі сторонніх організацій, працівник може знайомити їх представника з відомостями, що становлять комерційну таємницю, лише з письмового дозволу керівника структурного підрозділу, у якому визначаються конкретні питання, котрі підлягають розгляду і вказується, кому і в якому обсязі може бути доведена інформація, що підлягає захисту;

—не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю підприємства, які йому будуть довірені або стануть відомі по роботі;

—      не передавати третім особам і не розкривати публічно такі відомості без згоди керівника підприємства;

—виконувати вимоги наказів, інструкцій і положень із забезпечення збереження комерційної таємниці підприємства, що стосуються пра­цівника;

— при спробі сторонніх осіб одержати від працівника відомості про комерційну таємницю — негайно повідомити про це службову особу свого підприємства;

— зберігати комерційну таємницю тих підприємств, з якими вста­новлено ділові стосунки;

 

« Содержание


 ...  265  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я