Тому банківський менеджмент, на наш погляд, слід трактувати і як управління банківською системою (банківською справою), і як управління персоналом (його кадрами). Банківський менеджмент — це практика управління банківською системою і банківською справою, а також персоналом банків на основі нормативно-правового регулювання цієї діяльності як на загальнодержавному, так і банківському рівнях сучасної кадрової політики відповідно до принципів, форм і методів управління.
Такий підхід до організації банківського менеджменту загалом дозволяє підпорядкувати управління БСУ банківському менеджменту, або управляти банківською системою через персонал.
У підсумку банківський менеджмент визначається як «управління всіма процесами і відносинами (фінансовими, економічними, трудовими, техніко-технологічними, організаційними, правовими, соціальними й ін.), що характеризують діяльність банку» [161, с. 109]. Не важко помітити, що з цього визначення «випав» кадровий менеджмент, який має немало особливостей саме у банківській системі та складає основу, становий хребет всієї системи управління БСУ.
З численних публікацій на цю тему відомо, що управління банком їх авторами в більшості випадків розглядається як управління фінансами банку [161, с. 109]. Але за такого підходу не охопленою залишається ціла система інших аспектів, зокрема й персонал.
Загальновідомо, що не можна управляти банком та його фінансами не управляючи працюючими людьми, і навпаки. Сприймаючи позицію М.В. Туленкова, що «Банк без персоналу і банківський персонал поза банком, що допускається у формулюваннях типу «управління фінансами банку і його персоналом» — суцільна нісенітниця» [161, с. 109], слід все ж зазначити, що це хоча і нерозривні, проте і не ідентичні поняття, які вимагають організації властивого лише їм процесу управління. Адже «ефективне функціонування банківської системи, її збалансований, пропорційний розвиток значною мірою залежить від наявності ще і такої важливої ланки, як інфраструктура, яка становить сукупність допоміжних елементів, що забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків з суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни.
В Україні створення дворівневої банківської системи відбувалося в історично стислі строки, а тому потрібна інфраструктура ще не сформувалась як закінчена [102, с. 96]. На практиці організаційно вона має забезпечувати реалізацію допоміжних функцій через елементи, що у нормальних ринкових умовах мають охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.
Інформаційне забезпечення організує діяльність різноманітних спеціалізованих організацій, що визначають рейтинги банків, проводять аудит їхньої діяльності, провадять аналіз та надають інформацію про стан банківської системи у власних інформаційних виданнях, створюючи можливість для зацікавлених отримувати повну інформацію про функціонування банківської системи, надійність, прибутковість, ефективність управління в окремих банках.
Оскільки такі структури утворені державою, вони можуть існувати на пайових засадах з групою банків для забезпечення їхніх потреб у даних з питань економічного розвитку країни на макро- та мікрорівні.
Технічне забезпечення задовольняє банки усім потрібним обладнанням для обслуговування клієнтів, розробляє і впроваджує певне програмне забезпечення, налагоджує і обслуговує канали зв’язку для оперативної передачі інформації та реалізації фінансових угод, а також забезпечує надійний захист зазначених каналів від несанкціонованого доступу, формує міжбанківські розрахункові (клірингові) центри для оперативного врегулювання взаємних зобов’язань.
» следующая страница »
1 ... 267 268 269 270 271 272273 274 275 276 277 ... 381