Банківське безпекознавство

Далі законодавець установив, що перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці, визначається Кабінетом міністрів.

На виконання цього положення Кабінет міністрів 9 серпня 1993 р. прийняв постанову № 611, якою, власне, і визначив вичерпний перелік відомостей, що не є комерційною таємницею.

Таким чином, на сьогодні комерційну таємницю не становлять:

—      установчі документи підприємств чи їх об’єднань;

—документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи госпо­дарською діяльністю та її окремими видами (спеціальні дозволи, ліцензії, патенти, сертифікати, квоти тощо);

—інформація за всіма встановленими формами державної звітності (бухгалтерська, статистична);

—дані, потрібні для перевірки правильності обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

—      відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями, а також про наявність вільних робочих місць;

—      документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

—      інформація про забруднення довкілля; недотримання безпечних умов праці; реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю; а також про інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

— документи про платоспроможність;

— відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, МП, спілках, товариствах, об’єднаннях та інших організаціях, котрі займаються підприємницькою діяльністю;

— відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню (наприклад, річні баланси комерційних банків).

Підприємство зобов’язане, на вимогу органів державної виконавчої влади, правоохоронних та контролюючих органів, а також інших юридичних осіб (відповідно до чинного законодавства), надавати зазначені вище відомості.

Водночас фахівці уточнюють: «Виходячи з того, що перелічена інформація не може бути комерційною таємницею, а деякі з відомостей потребують обмеженого доступу, слід пояснити таке: до форм державної звітності належать лише форми, встановлені Державним комітетом статистики України. Під документами про платоспроможність і даними, необхідними для перевірки обчислення податків, не можна розуміти документи і відомості, що стосуються операцій, рахунків і вкладів клієнтів та кореспондентів банку, оскільки вони згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст.52) віднесені до банківської таємниці. Як відомо, у разі неузгодження правових норм повинен спрацювати принцип верховенства закону над підзаконним актом. Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не слід плутати з поіменним складом персоналу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників.

Відомості про захист інформації, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України № 611 як така, що не може бути комерційною таємницею, можуть отримати статус конфіденційної інформації, яка за Законом України «Про інформацію» (ст.30) також є інформацією з обмеженим доступом. Заходи захисту інформації в цьому випадку будуть обиратися керівництвом банку і ним же встановлюватиметься від­повідальність за посягання на таку інформацію» [92, с. 17—18].

Цікавим є питання щодо права «інших юридичних осіб» вимагати від підприємства інформацію, котра, хоча і не є комерційною таємницею, може заподіяти йому збитки. Організація (підприємство, установа) має при цьому послатися на ту норму законодавства, яка прямо дозволяє їй таку інформацію витребовувати. Наприклад, таке право мають газети та журнали, відповідно до Закону «Про друковані засоби масової інформації» [139, с. 41].

Для того, аби підпадати під поняття «комерційна таємниця», інфор­мація повинна:

— становити дійсну (фактичну) або потенційну цінність для під­приємства з комерційних причин, витікання якої може зашкодити цьому підприємству;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 259 260 261 262 263 264265 266 267 268 269  ... 381