У разі бездіяльності з боку держави щодо ефективного регулювання економічної та фінансової політики, в цій сфері закріплюються стихійні процеси, які призводять до непоправних негативних наслідків.
«Стихійні ринкові процеси не вкладаються в наявні концепції ринкового регулювання, насамперед, у концепції монетаризму. У країні монетаризм, тобто залежність, між грошовою масою, яка є в обігу, і динамікою номінального ВВП повинен бути стабільним і передбачуваним. За такої ситуації, впливаючи на обсяги цієї маси, уряд одержує інструментарій для забезпечення стійкого інфляційного зростання економіки. Проте глобалізація фінансового ринку призводить до порушення вказаної стабільності і передбачуваності, до фінансової кризи, а відміна режиму фіксованих валютних курсів веде до розмивання кордонів, насамперед, замкнутих національних просторів, стимулює експансію іноземного капіталу на національних фінансових ринках. Усе це дає змогу спекулювати на зміні курсів валют. А посилення конкуренції на світовому ринку банківських послуг, зниження рентабельності банківських операцій і зменшення банківської маржі спонукатиме до переходу на дерегулювання сфери фінансової діяльності (зняття обмежень з розміру відсоткових ставок, зниження податків і комісійних зборів з фінансових трансакцій, відкриття іноземним банкам доступу на внутрішній фінансовий ринок, дозвіл конкурувати з банками страховим компаніям та іншим фінансовим інституціям тощо). Відповідно ліквідація контролю над валютними операціями зробила офшорні банки привабливими для відмивання «брудних грошей», на чому втрачають національні економіки» [87, с. 331—332].
Вітчизняна псевдоринкова система із засиллям олігархічних структур, що паразитують на фінансових спекуляціях, дає змогу іноземним компаніям захопити керівні позиції на вітчизняному внутрішньому ринку.
Отже, економічна безпека України — це такий стан національної економіки, який забезпечує стабільне функціонування виробництва, кредитно-фінансової і банківської системи, задовольняє матеріальні потреби держави, суспільства й особи, здійснює їх захист від зовнішніх та внутрішніх фінансових загроз.
Прийнятим у червні 2003 р. Законом України «Про основи національної безпеки України» [15] серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки в економічній сфері визначено:
— забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
— прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;
— удосконалення антимонопольно'ї політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;
— подолання «тінізації» економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;
— забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;
— проведення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;
— забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;
— забезпечення продовольчої безпеки;
—захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту — поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу;
» следующая страница »
1 ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 ... 381