Банківське безпекознавство

Особливість аналізованих посягань у тому, що вони вчиняються у віртуальному просторі. У ньому набуває вияву суспільно небезпечне діяння, починають проявлятися суспільно небезпечні наслідки і навіть знаряддя вчинення злочину є віртуальними. Сутність механізму вчинення злочинів у сфері комп’ютерної інформації полягає у тому, що винний використовує одну комп’ютерну інформацію (знаряддя) для злочинного впливу на іншу комп’ютерну інформацію (предмет). Саме такий механізм надає цим посяганням виключної специфічності, яка, зокрема, зумовлює необхідність створення спеціальних кримінально- правових норм про відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації [178, С.88].

Не маючи заперечення щодо того, що комп’ютерні злочини у БСУ мають свою специфіку, слід зазначити, що названа інформація є лише предметом або тільки знаряддям вчинення злочину, останній має квалі­фікуватися залежно від спрямованості умислу винного та фактичних наслідків вчиненого. «Відповідальність за такі діяння з урахуванням усіх інших обставин може наставати за різними статтями КК України, зокрема: 109, 110, 111, 114, 132, 145, 163, 176, 177, 182, 199, 215, 216, 224, 231, 232, 238, 259, 300, 301, 318, 328, 330, 358, 359, 381, 387, 422, 436.

Подібні думки рідко, але зустрічаються у науковій літературі, однак їх автори зупиняються у своїх міркуваннях і вважають достатнім при створенні визначення злочинів у сфері комп’ютерної інформації врахувати лише дві ознаки останніх — предмет і знаряддя. Ми не поділяємо наведеної точки зору, що пояснюється декількома обставинами» [178, с. 88].

Ми поділяємо думку авторів, що предметом, стосовно якого виникають суспільні відносини, є комп’ютерна інформація, суб’єктами — будь-які фізичні та юридичні особи. «Отже, родовим об’єктом аналізованих посягань потрібно визнати суспільні відносини у сфері комп’ютерної інформації. З огляду на зазначене видається за доцільне викласти назву розділу XVI Особливої частини КК України так: «Злочини у сфері комп’ютерної інформації», оскільки теперішня не відбиває сутності родового об’єкта злочинів, відповідальність за які передбачена статтями, що їх об’єднано у зазначеному розділі.

Слід також згадати форму вини, з якою вчиняються злочини у сфері комп’ютерної інформації. Для останніх характерною є лише умисна форма. Вважаємо, що саме умисна форма вини є однією з основних ознак злочинів у цій сфері, яка повинна враховуватися при створенні теоретичного визначення таких суспільно небезпечних діянь. Необережне вчинення посягання, яке певним чином пов’язане з комп’ютерними системами і телекомунікаційними мережами, має, на нашу думку, кваліфікуватися за іншими, загальними, нормами КК України.

Таким чином, злочини у сфері комп’ютерної інформації — це протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, котрі посягають на відносини щодо здійснення інформаційної діяльності стосовно комп’ю­терної інформації, предметом і знаряддям вчинення яких є така інфор­мація. Остання може існувати у різних проявах — відомості, дані, комп’ютерні програми тощо [178, с. 89].

Ці автори справедливо наголошують на тому, що питання, пов’язані із застосуванням норм про кримінальну відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації, потребують роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у відповідній постанові. У ній доцільно приділити увагу роз’ясненню окремих термінів і термінологічних зворотів, які вико­ристовуються у формулюваннях аналізованих кримінально-правових заборон, основним проблемам кваліфікації злочинів у сфері комп’ютерної інформації, питанням призначення покарання тощо.

Практика засвідчує, що комп’ютерні злочини умовно поділяються на чотири основних види: шахрайство і маніпуляції з інформаційною технікою; незаконне використання машинного часу; розкрадання програм (економічне шпигунство) та комп’ютерний саботаж.

 

« Содержание


 ...  245  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я