Банківське безпекознавство

—  12% опитаних планують розробити політику безпеки;

— у 88% організацій, що мають політику інформаційної безпеки, існує спеціальний підрозділ, який відповідає за її реалізацію;

— у плані захисту особлива увага приділяється захисту комп’ютерних мереж (90%), великих ЕОМ (82%), відновленню інформації після аварій і катастроф (73%), захисту від комп’ютерних вірусів (72%), захисту персональних ЕОМ (69%).

Із зазначеного випливають висновки щодо особливості захисту інформації в закордонних фінансових системах [186, С.21]: головне в захисті фінансових організацій — оперативне і якнайповніше відновлення інформації після аварій і збоїв; наступна за важливістю для фінансових організацій проблема — це управління доступом користувачів до збереженої й оброблюваної інформації. До відмінностей про організацію захисту мереж ЕОМ у фінансових організаціях можна віднести широке використання стандартного (тобто адаптованого, але не спеціально розробленого для конкретної організації) комерційного програмного забезпечення для управління доступом до мережі (82%), захист точок підключення до системи через лінії зв’язку, що комутуються (69%). Значна увага у фінансових організаціях надається фізичному захисту приміщень, у яких розташовані комп’ютери (близько 40%), та шифрування локальної інформації застосовують трохи більше 20% фінансових організацій. Причинами цього є складність поширення ключів, суворі вимоги до швидкості дії системи, а також потреба у оперативному відновленні інформації у разі збоїв і відмовлень устаткування. Значно менша увага у фінансових організаціях надається захисту телефонних ліній зв’язку (4%).

Аналіз наведеної статистики дозволив зробити важливий висновок: системи захисту фінансових організацій (у тому числі й банків) стоврюється трохи інакше, ніж звичайних комерційних і державних організацій. Отже для захисту АСОІБ не можна застосовувати ті самі технічні й організаційні рішення, що були розроблені для стандартних ситуацій. Не можна бездумно копіювати чужі системи — вони розро­блялися для інших умов.

Для того, щоб залишитися конкурентоздатними в XXI столітті банки повинні оцінювати зовнішні фактори й адекватно реагувати на них. До того ж на діяльність банків впливають і внутрішні фактори такі, як зміна запитів клієнтів, потреба у зменшенні часу обслуговування, розширенні вико­ристання високих технологій.

До основних зовнішніх факторів, що впливають на банківську індустрію в Європі, фахівці [195, С.42] відносять такі:

—  загальний ринок, оскільки Європейське Співтовариство прийняло рішення про створення Загального європейського ринку товарів і послуг, яке впливає на діяльність банків;

—  найзначнішим актом, що впливає на діяльність банків, є Друга ко­ординаційна банківська директива [Second Coordination Directive (Banking)], прийнята до виконання всіма членами Співтовариства з 1 січня 1993 р. Основним змістом цієї директиви є принципи внутрішньо­державного управління і загального схвалення членами Співтовариства стандартів контролю та регулювання діяльності банків. Це дозволяє банкам Співтовариства, що має ліцензії на діяльність у своїй країні, виконувати операції в межах усього Співтовариства без одержання додаткових ліцензій;

—  глобалізація ринку послуг. З розвитком нових технологій зникають обмеження, пов’язані з національними бар’єрами, і ринок послуг стає доступним 24 години на добу;

— зміни в законодавстві. Ці зміни заохочують небанківські організації робити фінансові послуги в прямому суперництві з банками. Небанківські організації використовують мережу клієнтів, що розширюється, і збільшення продаж у тих сферах, що були винятково вотчиною банків. Так, наприклад, англійська фірма Marks & Spencer успішно впровадилася на фінансовий ринок за допомогою створення власного інвестиційного фонду і карток для обслуговування в магазинах;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 235 236 237 238 239 240241 242 243 244 245  ... 381