Попередження такого зловживання на початковій стадії викликає ускладнення при доказуванні суб’єктивного боку складу злочину, тобто злочинного наміру шахраїв. Тому правильний вибір моменту легалізації матеріалів перевірки має важливе значення. Крім того, шахраї, як правило, одержані за угодою від партнерів товари на своєму підприємстві не приховують. Це пояснюється тим, що з рахунку їх підприємства грошові кошти не знімались і при зарахуванні товару у балансі фінансово- господарської діяльності виникнуть надлишки. Тому отриманий за фіктивні грошові кошти товар реалізується без оприходования, оптом або у роздрібній торгівлі як за готівку, так і за безготівковими розрахунками. У разі безготівкових розрахунків на суму реалізованого товару між продавцем і покупцем може складатися псевдоугода на начебто виконані роботи чи надані послуги. Продаж товару за безготівку викликаний тим, що не кожний покупець товару може роздобути потрібну суму готівки, а з іншого боку, при безготівкових розрахунках підприємці-розкрадачі товар можуть продати дорожче.
Заслуговують на окрему увагу зловживання за допомогою платіжного доручення у супроводі фіктивного кредитового авізо. В основі цього виду зловживань є незабезпечене коштами платіжне доручення підприємства та фіктивне кредитове авізо банку. Відповідна кваліфікація дій правопорушників залежить від суб’єкта чи варіанта використання цих платіжних документів. У деяких випадках ці зловживання кваліфікуються як: підробка документів; шахрайство або розкрадання в особливо великих розмірах шляхом шахрайства, а в інших — ці самі дії за певних обставин кваліфікувати як злочин неможливо.
Розглянемо ці випадки залежно від суб’єкта вчинення зловживань. Вище ми відзначили, що фіктивне авізо може бути використане: шахраєм- організатором псевдопідприємства чи підроблювачем платіжних документів; посадовими особами неплатоспроможних чи платоспроможних підприємств. Дії організатора псевдопідприємства, підроблювача платіжних документів, на першому етапі вчинення злочину відрізняються від дій посадових осіб інших зазначених підприємств і відповідно до їх статусу, кваліфікуються інакше за нормами КК України. Псевдо- підприємець має роздобути та підробити бланки платіжного доручення підприємства (частіше для ускладнення перевірки від імені іншого псевдопідприємства країн СНД), кредитового авізо з відбитком печаток комерційного банку або розрахунково-касового центру держбанку (з кінця 1991 р. — до початку 1993 р. перекази з країн та до країн СНД проходили обов’язково через РКЦ держбанків цих країн. Таким чином контролювалося товарне покриття та взаєморозрахунки за зустрічними угодами. Зараз ці функції виконує центр міжнародних розрахунків). Якщо підроблювач документів дав службовій особі відповідної установи за бланки чи відбиток на них печатки винагороду, то в його діях також присутній склад злочину, передбачений ст.369 КК України (давання хабара), а у діях службової особи, яка отримала хабара — склад злочину, передбачений ст. 368 КК України, та співучасть у підробці документів (статті 26, 27, 358 КК України).
На цьому перший етап підготовки до основного злочину — розкрадання грошових коштів чи матеріальних цінностей, псевдопідприємець закінчив. Така деталізація дій співучасників потрібна, бо: статус службових осіб неплатоспроможних підприємств та псевдопідприємця різняться між собою й інакше кваліфікується згідно із КК України; цей спосіб розкрадання показує, що у зв’язку з широкою географією злочину та процесуальними бар’єрами, які виникли після розпаду єдиного правового поля (СРСР), зібрати повністю матеріали щодо всієї схеми злочину і його співучасників не так просто.
Тому, якщо на кожному етапі у частини співучасників самостійний склад злочину, то з’являється можливість порушити проти них кримінальну справу, а це дає підставу проводити певні процесуальні дії на території країн СНД до збирання доказів і розслідування злочину у повному обсязі, або притягнути до відповідальності підроблювача документів, зокрема і за підготовку (замах) до шахрайства (статті 14 і 190 КК України). Крім цього, своєчасна ізоляція підроблювача документів на початковому етапі злочину може стати важелем для здобуття доказів щодо хабарників, які поставили потрібні печатки на авізо, інші платіжні та супутні їм документи (доручення, угоди, платіжні доручення від третіх організацій тощо). Щодо посадових осіб неплатоспроможних підприємств, то відносно них на першому етапі підготовки до основного злочину таких важелів немає. Дії останніх на цьому етапі підготовки до розкрадання мають ознаки службового підлогу та зловживання службовим становищем (статті 366, 364 КК України), але під кваліфікуючі ознаки цих злочинів вони не підпадають. Це ускладнює подальше збирання доказів. Варіанти вчинення таких злочинів можуть бути різними: псевдопідприємці розширюють географію походження фіктивних документів до меж країн СНД; псевдопідприємці звужують географію проходження фіктивних платіжних документів у межах України; з метою ускладнення їх викриття за допомогою псевдоугод роблять кілька перекидок платіжних документів через відповідні банківські установи від одного до другого підприємства на території України або інших країн СНД, доки не знайдуть найпридатніший спосіб вилучення готівки, товарів чи вільноконвертованої валюти.
» следующая страница »
1 ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209 ... 381