Банківське безпекознавство

«Відмиванням» грошей називається процес, шляхом якого при­ховується справжнє походження та, в деяких випадках, справжній власник грошей чи іншого майна. При складній організації системи «відмивання» грошей, вона включає також і прикриття для джерела їх походження. Для багатьох різновидів діяльності, як відверто кримінальної, так і просто суспільно не прийнятої, «відмивання» грошей є життєво необхідним процесом. «Відмиваються» гроші, отримані від наркобізнесу, інших форм організованої злочинної діяльності, з метою ухилення від сплати податків, прикриття корупції офіційних осіб. Зростаюча інтегрованість світової фінансової системи, ліквідація бар’єрів для переміщення капіталу сприяє спрощенню процесу «відмивання» і, відповідно, ускладнює процес його моніторингу.

Процес відмивання грошей з певною мірою умовності може бути поділено на три фази (стадії).

Розміщення — гроші, переважно у формі готівки, вводяться до фінансової системи. Ця фаза є найнебезпечнішою з погляду можливості виявлення правоохоронними та іншими контролюючими органами. Готівкові гроші розміщуються у банках, обмінних пунктах, страхових компаніях, брокерських конторах, шляхом поштових переказів тощо або через розміщення готівки у закладах, що інтенсивно працюють з готівкою,

—  ресторанах, казино, магазинах, у першу чергу, таких, що торгують коштовними речами. Використовуються імпортно-експортні компанії, фірми з торгівлі нерухомістю. Казино переводять гроші у фішки, потім у зворотному порядку — фішки у готівку чи чеки. Саме на цій фазі найефективнішою є протидія «відмиванню» грошей, причому на перше місце тут виходять не правоохоронні заходи, а застосування ефективних регуляційних правил для фінансової системи.

Розшарування (або ешелонування) — стадія, на якій гроші відме­жовуються від джерела свого походження шляхом створення складних «шарів» фінансових трансакцій, зокрема, із застосуванням банківських рахунків на підставних осіб. Метою є ускладнення моніторингу їх переміщення та надання анонімності. Цей процес також включає зміщування «законних» та «незаконних» прибутків, використання накладних та акредитивів на неіснуючі поставки, перекази на підставні фірми.

Інтеграція — фаза, на якій грошам надається видимість отриманих законним шляхом. Незаконні надходження повертаються в економіку шляхом банківських позик, що не викликає потреби у сплаті податків, через придбання коштовних речей, нерухомості, акцій та облігацій.

Таку власність може бути конфісковано через кримінальний процес лише у тому разі, коли її можна безпосередньо «прив’язати» до джерела надходження. Цьому, зазвичай, перешкоджає вся система відмивання грошей. Тому наявною тенденцією у сучасному світовому розвитку законодавства з питань відмивання грошей стало застосування в різних обсягах інструментів як для попередження «відмивання грошей», так і для припинення права власності на майно, отримане законним шляхом. Ця система ширше за все використовується в Сполучених Штатах, перед­бачається також новітнім законодавством Ірландії, що визнано найпро- гресивнішим у цій сфері в Європейському Союзі, впроваджується зараз у Великій Британії. В тій чи іншій формі цивільно-правові механізми такого роду застосовуються і в деяких країнах континентальної системи права, таких, як Франція, Італія, Японія та Німеччина.

«Відмивання» грошей у країнах колишнього Радянського Союзу інколи плутають з досить відмінним процесом, що має іншу мету, але деякі спільні риси у реалізації, — мається на увазі виток капіталу. Насправді це зовсім різні процеси, які мають різні цілі, але механізми їх проведення спільні у тому, що обидва передбачають використання складних схем по пере­міщенню грошових коштів. У той же час, і більш-менш «класичне» «відмивання» грошей має місце — значні обсяги грошей, що приховуються від податків, потребують легалізації так само, як і гроші, отримані за фальшивим авізо, незаконними банківськими кредитами, іншим зло­чинним шляхом, якщо їх передбачається залучити до легальної економіки. Процес витоку капіталу сам по собі також передбачає його легалізацію, якщо гроші планується інвестувати в економіку країн, що мають жорсткі регуляційні правила та відповідне законодавство. Схеми з приховування джерела грошей використовуються і в тому разі, коли потрібно приховати не стільки джерело коштів, скільки їх власника.

 

« Содержание


 ...  206  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я