—Шахрайство. Дії службових осіб, які давали шахраю бланки з відбитками печаток за винагороду, кваліфікуються як одержання хабара і співучасть у підробці документів. Разом з тим, такі службові особи можуть бути організаторами шахрайства, тобто розробляють технологію розкрадання, підбирають його виконавця та ділять з ним викрадене майно. Тому при розшуку шахрая з викраденим майном, особливо, коли розшук ведеться по гарячих слідах, треба тримати постійно в полі зору службових осіб підприємницьких структур і банку-чекодавця, чиї печатки є на чекових книжках, угоді та дорученні.
Порядок подальшого проходження чека, одержаного продавцем продукції, визначений у Положенні Національного банку «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». Підприємство-чекодавець здає отриманий за товар чек в обслуговуючий його банк, де складають реєстр, погашають чек штампом банку, виписують дебітове авізо і відправляють всі ці документи з одним примірником реєстру у банк чекодавця для підтвердження чека. Тут і з’ясовується, що чек фіктивний. Слід відзначити деякі особливості в технології зарахування коштів за отриманими чеками. Якщо між банком чекодавця (покупця) і банком чекодержателя (продавця товару) є кореспондентські зв’язки (тобто відкриті коррахунки), то сума на рахунок чекодержателя банком буде зарахована відзразу після подання чека.
Коли кореспондентських зв’язків між цими банками немає, то кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання підтвердження суми з банку чекодавця. До тих пір ці кошти враховуються на забалансовому рахунку 9930 «реєстри чеків, що чекають оплати» у банку чекодержателя. Щодо першого способу розкрадання, то різниці немає, чи зараховані кошти на рахунок чекодержателя, чи віднесені на позабалансовий рахунок. Коли прийде відповідь з банку чекодавця, що чек підроблений, зараховані кошти з рахунку чекодержателя будуть зняті як фіктивно утворені, а товар чекодавцем вже вивезено.
Першою ознакою незабезпеченості чека є те, що покупець згоден придбати товар за значно вищими цінами, ніж вони склалися на ринку. Таким чином шахрай-покупець зацікавлює продавця відпустити товар, не чекаючи підтвердження забезпеченості чека, тим більше, що оплата чеком відповідає умовам попередньої оплати, яка запроваджена в останні роки.
Раніше було навпаки, пріоритет надавався попередньому відвантаженню товарів. Однак це було в межах єдиної системи держбанку та за інших економічних умов, коли в платіжний обіг фактично було неможливо випустити фіктивно утворені кошти. Цей стереотип дорого обійшовся багатьом підприємствам. В умовах масових неплатежів за відпущені товари, поширення практики безтоварних псевдоугод між комерційними структурами країн СНД за незабезпеченими чеками та фіктивними кредитовими авізо на рахунках багатьох підприємств України, інших країн СНД знаходилися мільярди таких фіктивно утворених сум. Це значно вплинуло на інфляційні процеси, а з іншого боку, коли такі факти виявились, з рахунків потерпілих кошти вилучалися, що завдало їм великих збитків.
До впровадження обмежень щодо розрахунків чековими книжками тільки в межах України незабезпечені чеки найчастіше використовувалися шахраями країн СНД. Наприкінці 1992 р., в зв’язку із зловживаннями за допомогою незабезпечених чекових книжок, НБУ ввів порядок, який передбачає платіжний обіг чеків тільки в межах країни чекодавця, але це не виключає таких зловживань при розрахунках чеками між підприємствами, розташованими на території України. У першому кварталі 1993 р. чеком можна було розраховуватись тільки у межах області, але це також не виключало зловживань при їх використанні для розрахунків із суб’єктами, що знаходились у регіонах, де проходять міжнаціональні та інші воєнні конфлікти. Злочинці розуміють, що перевірити забезпеченість такого чека практично неможливо. Поряд з тим, суверенізація та комерціалізація банківських систем підштовхнула до розпаду комплексної системи міжбанківських взаємозвірок як між установами банків країн СНД, так і між комерційними банками в межах кожної новоствореної країни окремо. За таких умов випуск у безготівковий платіжний обіг фіктивно утворених грошових коштів досяг значних розмірів. У зв’язку з цим за домовленістю урядів країн СНД в розрахунки суб’єктів господарювання введена попередня оплата, але всупереч логіці, це не зняло проблему неплатежів. Кілька разів проводився їх взаємозалік у зв’язку із виходом України з рубльової зони. У квітні 1993 р. заборгованість України Росії складала 300 млрд, а у грудні 1993 — 5,1 трлн карбованців.
» следующая страница »
1 ... 196 197 198 199 200 201202 203 204 205 206 ... 381