Наступна стадія управлінського циклу — реалізація рішення, організація його виконання. Для реалізації рішення потрібне забезпечення визначених дій, посадових осіб, структурних підрозділів, колективів. Вплив на поведінку в сфері управління провадиться за допомогою права. Права й обов’язки, відповідальність осіб і організацій, що виконують рішення, установлюються відповідно до існуючих норм права. Набирають сили механізми, направлені на забезпечення правомірної поведінки, до складу яких входить і реалізація рішень, прийнятих на всіх рівнях системи управління. На четвертій стадії управлінського циклу використовується весь арсенал правових засобів, що впливають на поведінку. Саме тут виявляється відповідність прийнятих рішень вимогам об’єктивних законів розвитку, адекватність правових форм, які використовуються ефективними правовими механізмами.
На останній — ретроспективній — стадії проводиться узагальнення, аналіз і контроль результатів виконання прийнятих рішень. Важливість цієї стадії визначається тим, що вона створює можливість зворотного зв’язку, своєчасного реагування на інформацію про позитивні та негативні наслідки прийнятого рішення, про те, як досягається мета, поставлена на першій стадії циклу. Ця інформація дає можливість вчасно зкорегувати помилкові чи неточні рішення, удосконалити механізм реалізації. І зазвичай на цій стадії право відіграє таку саму роль, має такі самі можливості, як і на всіх попередніх.
У БСУ виділяють такі принципи управління: дотримання економічних нормативів, установлених Національним банком України: добровільності відносин і взаємної зацікавленості банку і його клієнтів; максимізації зручностей для клієнтів; мінімізації ризиків насамперед стосовно засобів клієнтів; максимізації прибутку за рахунок мінімізації загальних витрат; мінімізації власної частки банку в його пасивах, а також тих, що не беруть участь в обороті резервів [167, с. 110—111]
Основна мета управління банківською діяльністю полягають у забезпеченні максимального прибутку банку; ліквідності банківського балансу; потреб клієнтів у певних обсягах та якості послуг банку; ефективної системи підготовки, перепідготовки і розстановки фахівців.
Інструментарій управління банком поділяється на дві групи: зовнішні, якими той чи інший банк користується, і внутрішні, які створюються самим банком.
Методи управління поділяються на економічні, адміністративні, соціально-психологічні, правові, математичні, кібернетичні, евристичні.
Головною функцією управління банком є планування, яке поширюється на всі елементи банківського управління, на всі процеси, що провадяться банком.
На початку планування формулюється концепція банку, модель його розвитку. Далі ітеративним шляхом формується система найважливіших якісних і кількісних цілей діяльності банку на плановий період.
Визначається політика банківського управління на конкретний плановий період на основі сукупності кредитної, відсоткової, технічної політики, мети банку і відпрацьовуються: програма розвитку, план, наказ та інші потрібні документи.
На завершальному етапі плануються практичні (організаційні, юридичні, фінансово-економічні, технічні, технологічні і кадрові) заходи, що передбачають конкретні терміни, обсяги, суми витрат, виконавців, які затверджуються керівником банку.
У сучасних умовах, які характеризуються невизначеністю і динамічністю ситуації на ринку банківських послуг, планування діяльності банку неможливе без використання інтегрованого, системного і ситуаційного підходів у їх єдності.
Наступна функція банківського управління — організація, яка включає в себе координацію і взаємодію операцій, що забезпечують досягнення постановленої мети, створення організації структури управління.
» следующая страница »
1 ... 147 148 149 150 151 152153 154 155 156 157 ... 381