Але ст.194 Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 р.) визначає цінний папір, як документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала) і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Далі визначаються групи та види цінних паперів, а також регламентуються вимоги до цінного паперу.
Предметом злочину за ст.224 є недержавні цінні папери, перелік яких містить закон «Про цінні папери та фондову біржу».
Такий злочин з моменту опублікування інформації про емісію цінних паперів без реєстрації інформації про проведення емісії буде вважатися закінченим. Мета та мотиви незаконної емісії можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Стосовно ч. 2 ст. 148-8, обов’язковою ознакою цього злочину є заподіяння будь-якій особі , що придбала цінні папери, матеріальної шкоди. Наявність складу злочину не залежить від розміру заподіяної матеріальної шкоди інвестору.
Заволодіння державним або колективним майном шляхом обману чи зловживання довір’ям (шахрайство) карається за ст. 190 КК України. Шахрайство відрізняється від інших форм розкрадання тим, що воно вчиняється (об’єктивний бік злочину) шляхом складання помилкової уяви у потерпілого про наміри суб’єкта злочину з метою розкрадання. Оскільки, категорія «майно» включає в себе крім всього ще гроші та цінні папери , то цей злочин може мати місце у кредитно-банківській сфері. Так, потерпілим в цьому випадку буде виступати банк, а майном , тобто об’єктом посягання,
— кредитні ресурси, джерелом яких є грошові кошти акціонерів, вкладників, клієнтів банку, прибуток банку.
Обман при вчиненні шахрайства — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або свідоме приховування тих, чи інших обставин, повідомлення про які є обов’язковим.
Зловживання довірою — є різновидом обману. Це недобросовісне використання винною особою відносин, заснованих на особистих чи юридичних взаємовідносинах з суб’єктом, який володіє майном.
Цей злочин викликає інтерес тому, що обман і зловживання довірою можуть використовуватися при отриманні кредиту для його присвоєння або використання коштів на свою користь, або на користь інших осіб.
Оскільки шахрайство в основному вчиняться шляхом обману, наприклад, пред’яви підроблених документів, за допомогою яких шахрай складає удавану підставу для отримання кредиту, то кваліфікуватися цей злочин буде за ст. 83 та ч. 2 ст. 194.
Стаття 358 передбачає покарання за підробку посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується громадянином, підприємством, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, підприємством, установою чи організацією і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою; збут такого документа, а так само виготовлення підроблених штампів або печаток державних чи громадських підприємств, установ або організацій з тією самою метою або їх збут. Предметом злочину є посвідчення чи інший документ, який видається державним або громадським підприємством, установою чи організацією і який надає права або звільняє від обов’язків, а також виготовлення підроблених штампів або печаток державних чи громадських підприємств, установ або організацій. Якщо має місце підробка посвідчень та інших предметів зазначеного вище злочину для їх наступного використання з метою заволодіння державним, або колективним майном, то додатково потрібно кваліфікувати й підготовку до розкрадання відповідно державного або колективного майна. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь якої із зазначених в ч. 1 ст. 358 КК України дії (підробка, виготовлення, збут).
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 381