Найпоширеніший склад злочинів, які мають місце в кредитно- банківській сфері і, зазвичай, в судовій практиці — шахрайство з фінансовими ресурсами. Кримінальний кодекс зазначає цей склад злочину як надання громадянином — підприємцем, або засновником, чи власником — суб’єктами господарської діяльності, а також службовою особою — суб’єктом господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування, органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності (ст.222 ККУ). Але якщо суб’єкт злочину свідомо має за мету розкрадання отриманої позики, його дії будуть кваліфікуватись за статтею 83 Кримінального кодексу України. Тобто діяння правопорушників щодо незаконних емісій безготівкових грошових коштів суб’єктами підприємницької діяльності залишилися поза межами дії кримінального кодексу.
Злочин, передбачений ч.1 ст.222 КК України стосується до формальних складів злочинів і вважається закінченим в момент надання винною особою завідомо неправдивої інформації, незалежно від того, чи отриманий в результаті кредит, чи ні. Частиною 2 ст.222 передбачена відповідальність за два кваліфікованих види цього злочину: 1) надання свідомо неправдивої інформації повторно; 2) заподіяння такими діями великої матеріальної шкоди.
А зараз повернемося до диспозиції цієї статті, а саме : об’єктами злочину є відносини з приводу дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів, пільг щодо податків. На нашу думку, з цього логічного ряду випадають кредити, тому що решта є різними видами допомоги чи грошової підтримки, зокрема і пільги щодо податків, адже це повне чи часткове звільнення від сплати податків, тобто також певна допомога. Що стосується кредитів, то вони є цивільно-правовою угодою про надання грошових коштів за умови повернення з відсотками. Для одержання допомоги є чітко визначені критерії, за яких вона надається, а певний статус суб’єкта може бути умовою для надання пільг. З кредитом складніше. Кожен комерційний банк визначає свій набір документів та інформації, які має надати позичальник для отримання кредиту.
З викладеного вище можна зробити висновок, що слід відповідальність за незаконне використання кредиту виокремити в іншу статтю. Доцільно було б передбачити захист банків, а також кримінальну відповідальність службових посадових осіб банків за використання коштів своїх клієнтів не за визначеним клієнтами призначенням.
У разі незадовільної підготовки Кредитної угоди, або якщо дії позичальника не підпадають під ознаки злочину — шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), — дії позичальника залишаються в колі правомірного банківського ризику та належать до цивільно-правових відносин. У цьому випадку використовуються цивільно-правові методи забезпечення повернення кредиту та процентів за його використання.
На сьогодні найефективнішим методом цивільно-правового впливу, у нашому випадку — це застосування інституту банкрутства. Згідно із ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Справа порушується як за заявою боржника, так і за заявою кредитора. Кредитор з письмовою заявою звертається до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство. Відповідно до ст. 11 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після прийняття заяви арбітражний суд не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає боржникові, кредиторам та державному органу з питань банкрутства, ухвалу про порушення провадження у справі, у якій вказується про прийняття заяви і призначення справи до розгляду у підготовчому засіданні, час та місце його проведення, а також витребовуються потрібні для розгляду справи документи, що свідчать про фінансове і матеріальне становище боржника. На підготовчому засіданні, яке проводиться не пізніше як на тридцятий день з дня порушення провадження у справі, арбітражний суд за потребою призначає розпорядника майна боржника, який несе відповідальність за майно до утворення ліквідаційної комісії. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі про порушення справи про банкрутство подають письмові заяви про грошові вимоги до арбітражного суду, а також документи, що їх підтверджують (ст. 14). Опублікування в офіційних друкованих органах відбувається у десятиденний строк заявником, коли суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу (ст. 11).
» следующая страница »
1 ... 143 144 145 146 147 148149 150 151 152 153 ... 381