— значну «гінізацію» економіки держави. Якщо в іноземних країнах на частку «тіньової» економіки припадає 5—10% ВВП, то в Україні до 45-50%, що є критичним рівнем, за якого держава втрачає свій вплив на розвиток сфер господарської діяльності;
— бартерні операції при проведенні платежів. У першому півріччі 1998 р. бартерні операції становили 41,7%, що практично виключало банки з організації розрахунків і обмежувало сферу фінансових відносин;
— кримінальні засоби господарювання суб’єктів підприємництва, наявність значної кількості підприємств, які діють нелегально або напівлегально з приховуванням деяких видів своєї діяльності;
— корумпованість органів влади, змову посадових осіб, кримінальний лобізм в органах представницької влади;
— часті зміни правил фінансово-господарської діяльності, що нерідко призводить до суперечностей у нормативній базі і дає можливість уникнути відповідальності за вчинені злочини» [92, с. 42].
За таких умов значна частина злочинів, що вчинюються в сфері економіки, припадає на банківську систему. «Тільки при проведенні органами МВС України операції «Невід» (квітень-травень 1998 року) у перевіреній 521 банківській установі було викрито 83 факти розкрадання кредитних ресурсів, 93 факти шахрайства з фінансовими ресурсами, 7 фактів хабарництва. До того ж кількість злочинів, скоєних у фінансово- кредитній сфері, має стійку тенденцію до зростання» [92, с. 42].
Практика свідчить, що серед економічних злочинів найбільшого поширення, особливо у банківській сфері, набули розкрадання грошових коштів, зловживання посадовим становищем, хабарництво, незаконне переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставне отримання та пролонгація кредитів, які не повертаються.
«Досвід роботи підрозділів банківської безпеки показує, що найбільш криміногенного впливу зазнають операції банків із:
— залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів;
— здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-коре- спондентів та їх касового обслуговування;
— ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
— фінансування капітальних вкладів за дорученням вкладників або розрахунками інвестиційних коштів;
—випуску платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, векселів тощо);
— видачі за третіх осіб доручень, гарантій та інших зобов’язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі» [92, с. 42—43].
Правопорушення, що вчинюються при проведенні банківських операцій зумовлюють конкретні види злочинів. «Останнім часом найбільше поширення отримали злочини, пов’язані з незаконним (необгрунтованим) одержанням і нецільовим використанням кредитних ресурсів. Підвищена суспільна небезпека таких злочинів визначається, у першу чергу, тим, що одержані кошти у багатьох випадках переводяться у готівку та привласнюються або переводяться за межі України з метою незаконної конвертації і зберігання на незаконно відкритих рахунках в іноземних банках» [92, с. 43].
Основними видами шахрайського обману є надання неправдивих відомостей, приховування обставин і фактів, організація фіктивного підприємництва. Причому такі дії, як правило, проводяться через цивільно-правові (договірні) відносини.
«Злочинці при підготовці до проведення шахрайства з кредитними ресурсами намагаються:
—створити у банку видимість законно діючого учасника господарської діяльності;
—постати перед банком солідною, перспективною фірмою, яка має значні фінансові можливості для виконання умов кредитного договору, створити видимість широкого кола зв’язків;
— продемонструвати наявність засобів забезпечення повернення кредиту;
— показати наявність виробничих потужностей та інших умов для виконання економічного проекту.
» следующая страница »
1 ... 131 132 133 134 135 136137 138 139 140 141 ... 381