У цих питаннях ще й досі не створено належного законодавчого поля. Не відпрацьований механізм реалізації застави, банк не може оперативно вилучати свої кошти з рахунків клієнтів, які не сплатили кредит. Правове регулювання має забезпечити, щоб у період впорядкування економічного середовища, кожний суб’єкт економічної діяльності, а банк тут не виняток, отримував дивіденд, дохід, відповідно до того внеску, який він зробив у певну економічну структуру. Не має бути так, як у недалекому минулому, коли підприємства працювали із великими збитками, а банки
— з надприбутками. Згадані «прогалини» у законодавстві використовуються не в інтересах держави, а у приватних інтересах, а інколи й із злочинними намірами окремих осіб, що буде окремо розглянуто далі. Крім цього, ми ставимо за мету розглянути також будь-які протиправні порушення в кредитно-банківській сфері, які підпадають під кримінальну, цивільну або адміністративну відповідальність, а тому можуть вважатися незаконними.
Усвідомлюючи ситуацію, що склалася, Президент України найважливішою умовою нормального функціонування суспільства і держави вважає «боротьбу із злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема, в кредитно-фінансовій та банківській системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, головними напрямками в діяльності правоохоронних органів» [25].
Дослідники відмічають, що різке загострення кримінальної обстановки у банківській системі України викликано дією багатьох обставин, які можна поділити на дві групи. Перша з них функціонує на загальносуспільному рівні і вбирає в себе недоліки, упущення та прорахунки у соціальній та економічній політиці, організації управління народним господарством, функціонування органів влади та управління, нормотворчої та право- застосовної діяльності.
Друга група обставин зумовлена специфічними особливостями діяльності банківської системи України і, передусім, негативними наслідками розпаду єдиної державної банківської системи, недосконалістю чинної нормативної бази з питань функціонування банківських структур за нових економічних умов, відсутністю комплексної системи внут- рішньобанківського документального контролю, контролю за діяльністю підприємницьких структур і комерційних банків. Таким чином, обставини, які сприяють вчиненню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, можна поділити на соціально-економічні, організаційно- управлінські та нормативно-правові [72, с. 167-168].
Такі обставини викликали потребу в теоретичному дослідженні цього феномену з метою подальшого відпрацювання практичних заходів протидії незаконним операціям в кредитно-банківській сфері.
Свою специфіку мають незаконні операції в кредитно-банківській сфері як загроза економічній безпеці. За обсягами вони досить поширені та охоплюють великі суми коштів. Наприклад, за даними Головного управління МВС України, лише за 7 місяців 1996 р. виявлено 2672 злочини у сфері економіки. Основну масу злочинів — 31% дає ринок споживання. На другому місці — злочини, що вчиннюються в кредитно-фінансовій і банківській системах — 23% економічних злочинів [58, с. 21].
У результаті незаконних операцій в Україні відмічається тенденція поступового і нестримного росту тіньового капіталу. Зокрема, згідно з офіційними даними, якщо в 1995 р. частка тіньового сектору в сумарному обсязі ВВП становила, за окремими оцінками, 35-38%, то у 1997 р., за скромними підрахунками, в «тіні» опинилось понад 40-45% економічного потенціалу країни, а після 2000 р. перевищила вже 50%.
Недостатнє правове забезпечення в умовах переходу до ринкових відносин створює сприятливу обстановку для вчинення злочинів у банківській системі. Серед основних причин такого стану фахівці називають:
— платіжну кризу. Загальна сума дебіторської та кредиторської заборгованості на 1 липня 2000 р. становила відповідно 193,3 млрд грн і 272,2 млн грн;
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 381