Банківське безпекознавство

У 1923 р. згідно з постановою уряду «Про адміністративно-те­риторіальний поділ УРСР і про спрощення радянського апарату», що передбачала перехід від чотириступінчатої системи управління (губернія- повіт-волость-село) до триступінчатої (округ-волость-село) і ліквідацію губернського поділу, на території України було утворено 53 округи, 706 районів і 9307 сільрад.

Губернії перестали існувати тільки у 1925 р., що дозволило перейти на триступінчату адміністративно-територіальну систему. Був утворений 41 округ з 680 районами, де діяли 10314 сільрад, 70 міських і 155 селищних рад. До складу України входила також і Молдавська Автономна Республіка.

Незабаром, у 1930 р., було прийнято нову постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління», відповідно до якої на території України було створено 503 адміністративно-територіальні одиниці, 484 райони і 18 міст, що підпорядковувалися безпосередньо центру, а також Молдавська АРСР. Ця система проіснувала недовго і вже у 1932 р. відбувся перехід на триступінчату адміністративно-територіальну систему: центр-область-район, яка існує дотепер.

Станом на 1 січня 1993 р. адміністративно-територіальний поділ України був такий: Республіка Крим; 24 області; 486 сільських райони; 28,9 тис. сільських населених пунктів; 441 місто.

При практичному вирішенні проблеми нового адміністративно- територіального устрою необхідно враховувати низку факторів: етнічний склад населення; історичні зв’язки, традиції населення; природно- географічні умови; економічний та виробничий профіль.

Тобто для України очевидно забагато 24 області, кожна із яких має губернатора в особі Голови облдержадміністрації і органи управління, а окремі обласні центри рівнозначні іншим промисловим райцентрам. Очевидно, доцільним був би поділ на окремі автономні історично- географічні округи. При цьому слід враховувати особливості регіону: Південь, Схід, Захід, Північ, Центр, а також природні зони — степ, лісостеп, Полісся, етнічні особливості — Буковина, Галичина, Поділля тощо.

Бажано, щоб основні округи (регіони) співпадали з військовими (прикордонними) округами (напрямами), що допоможе зосередити людські, фінансові, матеріально-технічні ресурси з урахуванням об­становки, стану безпеки: проходити військову службу за місцем про­живання, але щоб не відбулося військово-адміністративного поділу.

Самоврядування виграє, якщо губернаторів районів, міст, областей обиратимуть, а не призначатимуть, а міністрів навпаки, призначатимуть.

Для триступеневої системи адміністративно-територіального поділу України (округ, район, місто, село) може бути корисним використання досвіду минулого. Наприклад, до періоду революційних змагань 1917-1921 рр. в Україні нараховувалося дев’ять губерній, для кожної із яких були характерні свої історичні та природні умови. Це — Волинська, Київська, Полтавська, Подільська, Катеринославська, Таврійська, Харківська, Херсонська і Чернігівська, які в основному охоплювали всі етноукраїнські терени. До них лише слід додати структурні зміни, які відбулися потім (Крим, Буковина, Закарпаття тощо).

Дієвим засобом попередження протиріч на регіональному рівні є планування, яке дозволяє аналізувати і регулювати довгострокові, середньострокові плани. Виникає нагальна потреба в існуванні (крім регіонального) бізнес-планів міст, районів, контракт-планів між державою та регіоном.

Найбільш повно співвідношення органів державного управління і місцевого самоврядування показується через контрольну діяльність, в т.ч. БСУ, класифікація якої найчастіше, як це викладено в адміністратив­ному праві України, залежить від суб’єкта, що проводить його контроль [58, с. 662-675].

Державне управління виокремлює такі види контролю: контроль органів законодавчої влади (парламентський контроль); контроль Президента України та його апарату (президентський контроль); контроль Кабінету Міністрів України (урядовий контроль); контроль місцевих органів, органів державної виконавчої влади; контроль органів судової влади; контроль органів місцевого самоврядування; контроль гро­мадськості (громадський контроль).

 

« Содержание


 ...  108  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я