Соціально-психологічний (соціометричний) статус особистості. У ньому відбиваються значення і роль конкретної особистості як реального партнера у системі внутрішньогрупових і міжособистіс- них, у тому числі професійних, комунікацій.
Уявлення про соціальні статуси працівників у реальній трудовій ситуації можна одержати, спостерігаючи за їхнім проявом у вербальних, візуальних та інших характеристиках особистості, в тому числі:
-у зовнішніх атрибутах і символах, зокрема в одязі, жаргоні тощо; функціональних і ритуальних поведінкових характеристиках; відповідних засобах соціальної комунікації та категоризації; інституціо- нальних знаках соціальної і професійної належності; культурологічних знаках і символах, що фіксують аксіологічну атрибутику соціальної належності особистості;
- у функціональному стані особистості, в її суб'єктивних характеристиках - установках, ціннісних орієнтаціях, актах свідомості, мотивації, програмах і планах поведінки. Суб' єктивні стани, проявляючись у формах вербальної і реальної поведінки, дають можливість встановити ступінь ідентифікації особистості з заданим їй статусом і відповідними розписами, а також нормами та експектаціями конкретного - соціального і професійного - середовища;
- в очікуваннях і реакціях "значущих інших", які складають соціальне оточення. Звідси - діапазон варіації оцінних характеристик, в яких представлена конкретна система експектацій людини, що діє в межах еталонних зразків поведінки.
Аналіз проявів статусу дуже важливий для розуміння процесу організаційної взаємодії, тому що вона є не що інше, як комунікативне, інтерактивне і значеннєве порівняння статусів. Вона дає можливість
105
людям забезпечити необхідне взаєморозуміння у системі міжособистіс- ної та інституціональної комунікації, а також розподіл функцій і ступеня відповідальності між ними, нарешті, прийнятну рівновагу їхніх інтересів і потреб.
Роль регулятора трудової поведінки соціальний статус реалізує через властиві йому функції. Основними з них є такі:
- регуляторна функція статусу забезпечує процес комунікації та інституціональної взаємодії індивідів на будь-якому рівні виробничої системи з метою вироблення особистісних і суспільно доцільних ліній спільної поведінки;
- стратифікаційна функція статусу здійснює розподіл індивідів за рівнями соціальної диференціації суспільства в цілому, соціальних груп і виробничих організацій;
- нормативна функція статусу забезпечує конкретний набір розписів та установок функціонально-рольової поведінки, або алгоритми поведінкової матриці, яка задається середовищем;
- атрибутивна функція статусу фіксує соціально-професійну належність індивіда, його місце і роль у системі функціональних відносин;
- орієнтаційна функція статусу дає змогу індивіду вирізнятися у системі соціальної поведінки, відрізняти себе від інших і відповідно до цього визначати стійкі форми своєї поведінки в організації;
- інструментальна функція статусу дає індивіду можливість використовувати свій соціальний стан для вирішення життєвих і професійних завдань у межах закріплених за даним статусом можливостей, переваг і привілеїв;
» следующая страница »
1 ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68 ... 156