Як труднощі застосування проектного фінансування в Україні слід зазначити те, що в промислово розвинутих країнах сьогодні у розрахунки фінансово-комерційної ефективності проектів закладається можливе відхилення основних показників у гіршу сторону у розмірі 5-10%, у наших же умовах необхідні «допуски» не менше 20-30%. А це додаткові витрати, пов’язані з резервуванням коштів для покриття непередбачених витрат. Проте проектному фінансуванню немає альтернативи.
Проектне фінансування відкрило нові напрямки на ринку банківських послуг. Банки виступають при проектному фінансуванні у різних якостях, у тому числі як:
— банки-кредитори;
— гаранти;
— інвестиційні брокери (інвестиційні банки);
— фінансові консультанти;
— ініціатори створення і/чи менеджери банківських консорціумів;
— інституціональні інвестори, що здобувають цінні папери проектних компаній;
— лізингові організації, тощо.
Важливим і новим видом діяльності на ринку проектного фінансування є консалтінг, який у цій галузі здійснюється спеціалізованими банка- ми-консультантами по наступному набору послуг:
— пошук, добір і оцінка проектів;
— підготовка всіх техніко-економічних обґрунтувань по проекту;
— розробка схем фінансування проектів, ведення попередніх переговорів з банками, фондами й іншими інститутами на предмет їхньої сукупної участі у фінансуванні проекту;
— підготовка всього пакета документів по проекту;
— надання сприяння у веденні переговорів і підписанні кредитних угод, угод про створення консорціумів, тощо.
Банки-консультанти готують комплект документів по проекту найчастіше по спеціальному замовленню комерційних чи банків промислових компаній. У деяких країнах банк-консультант має право і сам брати участь у фінансуванні проекту, доводячи тим самим об’єктивність своїх оцінок і серйозність своїх рекомендацій. Але, наприклад, у Великобританії існує поділ консалтингових функцій, що фінансують, і банк-консультант не бере участь у фінансуванні.
Проектне фінансування дає позичальнику кошти крім переваг цієї схеми, що виражаються в обмеженні відповідальності перед кредитором, і визначенні недоліків, у тому числі:
— попередні високі витрати потенційного позичальника для розробки детальної заявки банку на фінансування проекту на предінвестиційній фазі по підготовці техніко-економічного обґрунтування, на уточнення запасів корисних копалин, екологічну оцінку впливу майбутнього проекту на навколишнє середовище, великі маркетингові дослідження й інші допоміжні передпроектні роботи і дослідження;
— порівняно довгий період до ухвалення рішення про фінансування, що зв’язано з ретельною оцінкою передпроектної документації банком і великим обсягом робіт з організації фінансування (створення банківського консорціуму, тощо);
— порівняльне підвищення відсотка по кредиту у зв’язку з високими ризиками, а також ріст витрат на оцінку проекту, на організацію фінансування, на нагляд, тощо;
— набагато жорсткіший контроль за діяльністю позичальника, ніж при традиційному банківському кредитуванні по всіх аспектах діяльності з боку банку (банківського консорціуму);
— визначену втрату позичальником своєї незалежності, якщо кредитор обумовлює за собою право придбання акцій компанії у випадку вдалої реалізації проекту.
Проектне фінансування не завжди доцільне й іноді для позичальника переважніше традиційні схеми фінансування інвестиційних проектів, такі, як кредити під заставне забезпечення гарантії і поручительства; емісія акцій і облігацій; лізинг, тощо.
Аналіз організації фінансування великомасштабних інвестиційних проектів у промислово розвинутих країнах заходу показує, що існує нескінченне різноманіття схем проектного фінансування, які, звичайно, класифікуються за різними ознаками.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 204