— державні гарантії компенсації;
— забезпечення політичних ризиків.
До використання схеми проектного фінансування банки штовхає і та обставина, що усе більша кількість заявок, що надходять до них, по розмірах інвестицій порівняні з активами заявників чи навіть перевищують їх. У цих випадках заставне покриття виявляється вже неможливим. Тому ряд комерційних банків поволі готується до застосування принципів проектного фінансування у своїй діяльності, створюючи у своїх структурах відділи і управління проектного фінансування, направляючи своїх співробітників на навчання з питань проектного аналізу, формуючи портфелі інвестиційних проектів. При видачі довгострокових кредитів банки як і раніше в першу чергу звертають увагу на високоліквідне забезпечення, а також на фінансовий стан позичальника, але, з огляду на світовий досвід проектного, банки все частіше піддають пропоновані до фінансування проекти всебічній і глибокій експертизі, а по суті проектному аналізу, прийнятому в практиці великих закордонних кредитних установ.
У даний час питання забезпечення фінансування проекту і зв’язаних з ним проектних ризиків є наріжним каменем, однією з центральних проблем системи управління проектами. Найбільш перспективною формою фінансування проектів є проектне фінансування, основною особливістю якого на відміну від інших форм є облік і управління ризиками, розподіл ризиків між учасниками проекту, оцінка витрат і доходів з обліком цього. Проектне фінансування називають також фінансуванням з визначенням регресу (регрес — це вимога про відшкодування наданої у позику суми). Проектне фінансування вимагає солідної законодавчо-нормативної бази, розвинутої ринкової інфраструктури, а також цілеспрямованих заходів державного стимулювання і підтримки інвестицій у цій прийнятій в усьому світі формі організації проектних інвестицій.
Слід зазначити, що проектне фінансування відноситься до одного з найбільш ризикових методів організації інвестицій у проект, оскільки він пов’язаний у першу чергу з високими ризиками для кредиторів, і хоча реалізація кредитних ризиків може викликати крах проекту в цілому, збиток у кінцевому рахунку можуть понести всі чи багато учасників проекту.
Проектне фінансування поки в Україні ще не має належного розвитку. На інвестиційному ринку країни домінують короткострокові інвестиції, а середньо- і довгострокові інвестиційні проекти є не правилом, а виключенням і їхнім фінансуванням здійснюється, як правило, у формі традиційного банківського кредитування.
14.2. Інвестиційний план
Інвестиційний план є своєрідним продовженням виробничого плану. І якщо у виробничому плані описуються кількісні та якісні показники процесу виробництва, то в інвестиційному плані треба описати ті витрати, які необхідно зробити, аби підготувати все необхідне для здійснення виробничого процесу за проектом.
В інвестиційному плані має бути викладено:
1. Докладний кошторис витрат по проекту.
2. Перелік джерел фінансування проекту.
3. План - графік виконання робіт по проекту (календарний).
1. Кошторис витрат включає загальні витрати за проектом, а саме:
1. Передінвестиційні витрати — це витрати, пов’язані з підготовкою проекту, а саме:
1) маркетингові та організаційні витрати, які здійснюються на попередній та підготовчій стадіях проекту;
2) витрати на розробку техніко-економічного обґрунтування, бізнес- плану, програмних продуктів;
3) витрати на проведення науково-дослідницьких робіт та розробку проектної, конструкторської, технологічної та іншої документації, тощо.
2. Інвестиційні витрати — це витрати на формування безпосередньо виробничих фондів, які після прийняття їх (фондів) виконавцем проекту на баланс підлягають амортизації.
» следующая страница »
1 ... 148 149 150 151 152 153154 155 156 157 158 ... 204