Проектний аналіз

—  як цільове кредитування для реалізації інвестиційного проекту в кожній із трьох форм — з повним регресом, чи без регресу з обмеженим регресом кредитора на позичальника, при цьому забезпеченням платіж­них зобов’язань позичальника в основному є грошові доходи від експлу­атації об’єкта інвестиційної діяльності, а також у разі потреби активи, що відносяться до інвестиційного проекту;

—  як спосіб консолідації різних джерел фінансування і комплексного використання різних методів фінансування конкретних інвестиційних проектів і оптимального розподілу зв’язаних з реалізацією проектів фінан­сових ризиків.

У даний час переважає друге розуміння проектного фінансування.

У цілому проектне фінансування як спосіб організації фінансування має історію, що складає понад чверть століття. У 70-і роки розвиток інвес­тицій у нафтогазову промисловість, що забезпечує прибутковість у сотні і тисячі відсотків у рік, змусив банкірів перейти від пасивної ролі креди­торів (коли потенційні позичальники йдуть у банк і просять грошей) до активного пошуку форм і методів кредитування високоприбуткових інве­стиційних проектів, у першу чергу в нафтовому і газовому секторах еко­номіки. Банки брали на себе підвищені ризики і кредитували позичаль­ників на умовах проектного фінансування («без регресу», «з обмеженим регресом»).

В одному з останніх довідників проектне фінансування визначається як «великі середньо- і довгострокові кредити під конкретні промислові проекти» (Гроші і банки. Енциклопедичний довідник М.: Центр СЕІ, 1994. С. 181).

Термін «проектне фінансування» не є протилежністю довгостроково­го банківського кредитування. Більш того, довгострокове банківське кре­дитування інвестиційних проектів може розглядатися за певних умов як одна з найпростіших форм проектного фінансування.

Розглянемо основні особливості проектного фінансування у порівнянні з традиційним банківським кредитуванням.

1.    Розмаїтість джерел, коштів, методів і учасників при проектному фінансуванні.

Основною особливістю проектного фінансування є використання широкого кола джерел, коштів і методів фінансування проектів, у тому числі банківських кредитів, емісії акцій, пайових внесків в акціонерний капітал, облігаційних позик, фінансового лізингу, власних коштів ком­паній (амортизаційних фондів і нерозподіленого прибутку), тощо. Мо­жуть використовуватися також державні кошти, іноді у вигляді держав­них кредитів і субсидій, а також у видляді гарантій і податкових пільг.

У розвинутих країнах існує спеціальний термін «фінансове конструю­вання» (financial designing) забезпечення проекту, що означає діяльність по побудові умовно оптимальних з погляду сполучення прибутковості і надійності схем фінансування проектів.

Відповідно для організації фінансування проекту залучаються різно­манітні учасники, такі, як комерційні й інвестиційні банки, інвестиційні фонди і компанії, пенсійні фонди, страхові компанії й інші інституціо- нальні інвестори, лізингові компанії й інші фінансові, кредитні й інвес­тиційні інститути. Інвесторами можуть виступати і компанії, і підприєм­ства. При традиційному банківському кредитуванні банк практично од­ноосібно виступає як кредитор.

Як окремі випадки проектного фінансування слід відзначити наступні:

—  проектне корпоративне фінансування, коли джерелом фінансуван­ня інвестиційного проекту виступають власні кошти компанії, насампе­ред амортизаційні фонди і нерозподілений прибуток;

—  банківське проектне фінансування, коли джерелами фінансування інвестиційного проекту є в основному чи цілком банківські кредити, які видаються на визначених умовах.

Як зазначалось вище, проектне фінансування є високоризиковим спо­собом організації фінансування проекту. Для банків довгострокові кре­дитні операції у рамках проектного фінансування характеризуються підвищеним ризиком. Можливі наступні основні схеми проектного фінан­сування.

 

« Содержание


 ...  147  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я