Відповідно стратегічними пріоритетами економічної і соціальної політики мають бути:
— утвердження механізмів, спроможних забезпечити надійні гарантії остаточної стабілізації економіки, формування передумов її прискореного зростання, де слід задіяти й соціальні чинники;
— опанування, з огляду постіндустріального вектора, еволюції світової цивілізації, інноваційного шляху розвитку, основи якого мають бути сформовані вже на старті політики економічного зростання;
— здійснення активної аграрної політики, забезпечення адаптації підприємств аграрно-промислового комплексу (АПК) до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення їх фінансового стану, утвердження України як держави з високоефективним, експор- тоспроможним сільським господарством;
— глибока перебудова соціальної сфери, здійснення політики доходів і реформування системи оплати праці, подолання штучного заниження вартості робочої сили, а також низького рівня соціального забезпечення.
Україна опинилася перед складним суспільним вибором оптимального шляху інтеграції у світовий і насамперед європейський економічний і політичний простір. Вона має чітко визначитися як складова Заходу, враховуючи свою історію, традиції, культуру, менталітет.
Особливості та складнощі ринкових перетворень економічної системи в Україні, як і в інших молодих державних утвореннях на теренах колишнього СРСР, полягають у тому, що вони відбуваються одночасно зі зміною суспільного ладу і на тлі глобальних трансформацій, що охопили світове ринкове господарство з метою його пристосування до вимог постіндустріального, інформаційного, постекономічного суспільства.
Сучасне світове господарство, до речі, теж є перехідним від свого звичного стану як сукупності національних економік та їх взаємозв'язків до принципово нового загальнопланетарного економічного феномену. Все більша спрямованість інвестиційних потоків, а також ресурсів, технологій, готової продукції, визначається глобальними регуляторами. Відповідно до глобального руху капіталів диференціюються темпи і якість економічного розвитку окремих країн, великих планетарних регіонів, межі яких значною мірою збігаються з лініями розмежування світових цивілізацій. Усе очевиднішим стає те, що не внутрішнє життя держави саме по собі, а його єдність зі світогосподарськими регуляторами визначає піднесення або занепад економіки, масштаби її злиднів або добробуту.
За таких обставин важливим чинником внутрішніх соціально-економічних і політичних перетворень є інтеграційні процеси. Україна, дбаючи про становлення ефективного ринкового господарства як основи розбудови відкритого, вільного, демократичного громадянського суспільства, повинна враховувати саме цей інтеграційний вектор розвитку. Поки що більшість її зусиль має насамперед внутрішню спрямованість і зводиться до перспектив внутрішніх перетворень. Європейський євроатлантичний вектор розвитку повинен визначати вибір певної моделі подальших системних трансформацій національної економіки і суспільства, логіку поглиблення реформ посткризового періоду. Йдеться про утвердження європейських стандартів реальної демократії, громадянського суспільства, соціальної ринкової економіки. Тоді не лише Україна наблизиться до Європи, а і Європа наближатиметься до неї.
У посттоталітарній Україні існує певний консенсус щодо її реінтеграції в європейські структури. Усі гілки влади, в тому числі переважна більшість парламентарів, єдині у виборі європейського, євроатлантичного вектора розвитку. Це зобов'язує до ретельного розроблення і здійснення конкретизованої поетапної програми розвитку України у напрямі ЄС, змістом якої має бути синхронізація внутрішніх соціально-економічних перетворень із наближенням до європейських стандартів і норм.
» следующая страница »
1 ... 378 379 380 381 382 383384 385 386 387 388 ... 452